2016-05-16

borkhers: (Default)
2016-05-16 08:20 am

актуальное

Ну хорошо. Допустим, победа Джамалы на Евровидении это - политика. Но это совершенно правильная политика. Слава Украине!
*
Вот что важно. Сегодня Джамала стала символом Украины. Девушка - дочь крымского татарина и армянки. Певшая песню на крымско-татарском и английском языках, во вступлении к которой звучал дудук - национальный инструмент Армении.
Она не могла стать символом нашей страны ни по принципу этническому, ни по принципу языково-культуральному.
Но она стала им - как гражданка и патриотка своей страны и своей малой родины. И этим помогла нам - еще раз - сделать шаг к гражданскому обществу, в котором национальность - не нацистское клеймо, не великая "пятая графа" советских времен, но nationality в том смысле, в каком ее понимают в демократическом обществе. Осознанная гражданская принадлежность и верность своей стране.
Спасибо, Джамала!
*
Ось що важливо. Сьогодні Джамала стала символом України. Дівчина - дочка кримського татарина і вірменки, яка співала пісню кримсько-татарською та англійською мовами, у вступі до якої звучав дудук - національний інструмент Вірменії.
Вона не могла стати символом нашої країни ні за принципом етничності, ні за принципом мовно-культуральним.
Але вона стала їм - як громадянка і патріотка своєї країни і своєї малої батьківщини. І цим допомогла нам - ще раз - зробити крок до громадянського суспільства, в якому національність - не нацистське клеймо, не велика "п'ята графа" радянських часів, але nationality в тому сенсі, в якому її розуміють в демократичному суспільстві. Усвідомлена громадянська приналежність та вірність своїй країні.
Спасибі, Джамала!
borkhers: (Default)
2016-05-16 08:23 am

verses

сонет

отняли все права. прибавили всем срока.
вот арифметика жизни. умножили наши беды.
разделили душегубительные беседы
сначала на строки, но поломалась строка.

какое сегодня число - не известно пока.
свобода всего лишь дыра на флаге победы
по дальним странам строем ходят полпреды
несметного, насмерть обманутого, полка.

мама клянется жизнью, что вырастет дрянью сынок.
Сын клянется здоровьем мамы, что вырастет хуже,
чем дед и отец в их молодые года.

Время бежит куда-то, не чуя ног.
Поводок судьбы затягивается все туже.
Идут следопыты юные, но не находят следа.