Перевод из Сергея Жадана

[borkhers]

Треска


Женщины под вечер торгуют трескою,
живою, вымученною, такою,
что умирает у них на руках.
Солнца, с проворностью малых птах
скачут, забыв о часе заката,
и женщины им дивятся, куда-то
смотрят, не замечая, что солнца
прячутся у них в животах.

Дети каменных старых строений
подрастают без музыки и биений
часов, читают в рыбацких церквях,
В тепло заливов ныряют сходу,
и их глаза на той глубине
светлы от того, что смотрят сквозь воду,
темны от того, что видят на дне.

Печальные рыбаки уходят во тьму,
за ветром гонятся, и не понять, почему
собирая старое рыбацкое снаряжение,
ищут путь назад к своему причалу,
биясь челном о твердые волны - к началу,
в губокой, словно печаль, воде
вылавливают собственные отражения.

Тріска

Жінки торгують надвечір тріскою,
живою, вимученою, такою,
що помирає їм на руках.
Сонця, що мали давно зайти,
птахами стрибають по камінню,
й дивуючись тихо такому вмінню,
жінки і не бачать як ці сонця
ховаються їм в животи.

Діти старих кам’яних будинків
зростають без музики і годинників,
читають книги в рибальських церквах.
Пірнають в заливів тепло прозоре
і їхні очі на цій глибині
світлі від того, що дивляться в море,
темні від того, що бачать на дні.

Печальні рибалки виходять в ніч,
женуться за вітром і, дивна річ,
збирають давнє рибальське спорядження,
шукають дорогу до власного порту
й надійними сітями вкотре і вкотре,
б’ючись човном об хвилі тверді,
в глибокій, неначе смуток, воді
виловлюють свої відображення.