verses

***
Попугаю хочется спать. Попугай считает овец.
Но в голову лезет шутка про город Череповец.
Пролетая над Череповцом, попугай посылает всех.
Вроде, шутка Жванецкого. Смешная. Но где тот смех?

Попугай обитает в клетке в небольшом одесском кафе.
Попугай вспоминает стишок. Слово "ж..а" в каждой строфе.
Но в городе - та же задница. А может еще крупней.
Похоже, что вся страна может вместиться в ней.

Вот сидит еврей бородатый. Он здесь не в первый раз.
Сидит, никого не трогает. Ждет, когда принесут заказ.
Вспоминает старую шутку о яичнице в бороде.
Картошка от мамы Иры шипит на сковороде.

Был философ Сковорода. Мир ловил его, но не поймал.
Философ был славный бегун, а мир, как всегда, хромал.
Потому что мир - это бес, когда-то упавший с небес.
Ошибается тот, кто думает, что мир это райсобес.

Ошибается тот, кто думает, что мир это горсовет.
Хорошо, если есть окошко, и в этом окошке свет.
Дочка Юля несет пирожное. Вся сладость сокрыта в нем.
Хорошо попугаю в клетке холодным декабрьским днем.

Вірші українською

***

Місто прекрасне й нудотне, неначе кремовий торт,
стоїть над затокою. Суденце входить в порт.
Непорочне небо білу хмарку пасе
Капітан стюардесу в каюті - півгодини на все.

По лінії горизонту з парасолькою йде
циркачка в марлевій пачці а ліфчик - де?
ступає п'ятка до носочку, балансуючи, щоб не впасти -
такі бубнові клопоти й дама червової масті.

Кавова чашка. Гуща розтеклася на прозорому дні.
Ворожка обіцяє процвітання місту й країні в майбутні дні:
дві кімнати на п'ятому поверсі, держава тобі дає,
пенсійне забезпечення, якщо стаж виробничий є,

столітник на підвіконні, раковину-тюльпан,
сантехніку, фінську плитку... Одягає штани капітан.
З труби вилітає гудок - загальний привіт
митниці і санінспекції. Пенсіонер замполіт

читає газету "Труд". По струнці Приморський бульвар -
від Воронцова до Пушкіна декілька юних пар
походжають під ручку, ніжності - на кой ляд?.
Два квитки в кіно, тридцять четвертий ряд.