вiршi

[borkhers]

ВКЛОНИТИСЯ ДЕРЕВУ

Вклонитися дереву, з якого вироблен хрест,
На ньому Син Божий був (чи буде?) розп’ятий.
Голгофа вона висока, що той Еверест.
Доля – аркуш Євангеліїї подраний та зім’ятий.

Бо папір виробляють з дерева. На ньому розп’яті слова.
Якись вже мертві. Чи повстануть – нам невідомо.
Вклонимось дереву. Похилена голова.
На зім’ятому аркуші слова лежать нерухомо

***
Діти, ось урок географії. Ось карта. Запам'ятаємо ми.
На території України немає Сибіру і Колими.
І Володимирський тракт залишився там, в стороні,
Далеко осторонь, впевнений, чи це здається мені?.
Ось урок географії. Тут земля марно не пропаде,
мало місця, табори будувати не можна нiде,
не сказати, що живемо ми в образі і тісноті,
але, в порівнянні з Росією, простори у нас не ті.
І тайги немає у нас, і не такi вже білі, снiги
і рідше дзвеніли у нас кайдани навкруги,
частіше - шаблі, і голосніше - дзвони Господньої. слави,
і хвилює нас не Всесвіт, а домашні справи.та страви.
Але це вже психологія, на порядку денному в нас
урок географії. від дверей до тину, якщо .є час.
Всі хати скраю в нашому улюбленому краЮ.
І, якщо чесно, і я на краю стою.
Мені шкода тих, хто в центрі, правда, на жаль,
стоять зї вишки, дивляться, суки, в морозну даль,
мені шкода територію під променями прожекторів,
мені шкода чути мукали голодних колгоспних корів.
У всьому цьому немає поезії. Це -помилковий крок..
Це просто урок географії. Пам'ятаємо, діти, урок.

переклад 17.11.18