borkhers | вірші українською

***
він мислив нас як різновид регулярного парку:
підстриженими, висадженими в рідний грунт рядком.
що не брами - то тріумфальна арка.
в порожніх головах вітерець шелестить шепітком.
він бачив колони в портиках і на парадах,
але погано їх розрізняв. та й не він один.
ядерні боєголовки мирно лежали на складах.
атомний криголам стирчав між полярних крижин.
десь палали вогнища революційних кошмарів,
розпалених на відстані помахом його руки.
бомбардувальники не виїжджали з просторих ангарів.
молодь косила від армії. "у бій йдуть старі вояки".
у церкві цвіли-розцвітали квіти невір'я, аркуш паперу.
лежав на столі слідака, акробат ступав на канат.
в конторі клацали друкарські машинки або скрипіли пера.
в кришталевій труні неушкодженим лежав експонат.
експонат був чоловічої статі, але поводився як принцеса,
чекав поцілунку принца на верховному коні.
в філармонії хором співали вовки з брянського лісу.
загалом всім жилося добре. у ті окаянні дні.