Вірші українською

***

Занадто багато зірок на небі вночі в полях
не буває, як баби без порчі бути не може,
як дерева без надлому. Танцює з козаком лях,
на скрипці грає єврей, дні останні настали, Боже!

Як по річечці - по доріжці ходить виродок колесом,
то долоньки, то п'яти промайнуть, то долоньки, то п'яти.
Стара відьма трясе кулачками. Під корягою в річці - сом. .
Мамка кричить: "Біжи!" На хресті стражда Розіп"ятий

Біжиш через всю Україну до самих до гір Карпат,
хвіст з гуркітливими бляшанками за собою волочиш,
і за спиною свистять, і скачуть -чуєш грюкіт гармат,
ось-ось наздоженуть, а ти вмирати не хочеш.

На тлі чорного неба чорніє високий ліс,
у ровень з зірками світяться вікна корчми. добре діло!
скільки не вип'єш, біс в саму душу вліз,
щоб серце збивалося, нило і тріпотіло.

І серце збивається, ниє, тріпоче, й очі пусті
важко розправити груди, жах штовхає у спину.
Кісткою в горлі стоїть молитва: "Господи, захисти,
побудь зі мною, і я Тебе не покину!"

***

П'ятирічного хлопчика в дитячому садку
роздягли догола і поставили на табуретку
у покарання за провину.

Діти оточили табуретку, сміються.
Але хлопчик не плаче і не соромиться.

Він згадує як в минулу неділю
бабуся гуляла з ним у парку,
де на мармуровій тумбі маленький мармуровий хлопчик
абсолютно голий стояв на виду у всіх і посміхався.

І покараний хлопчик мимоволі приймає позу,
в якій стояла скульптура, на його губах та ж кам'яна посмішка.

Йому кажуть: безстиднику,
дозволяють зійти з табуретки, одягнутися,
йому дозволяють, ніхто вже не сміється

выбранные сновидения о несчастной и невозвратной любви

Снилась Одесская Интеллигенция, держащая на руках крепко спеленутую новорожденную Одессу и безуспешно пытающаяся накормить ее красивой грудью. Одесса воротила нос и громко плакала.
- Не берет! - горестно пробормотала Одесская Интеллигенция.
Я посмотрел на ее грудь младенческим взглядом.
-Дай мне, я возьму! - твердо сказал я.
-Ты? - закричала О.И. - Тебе? Ни капли моего молока предателю Одессы! И растворилась в воздухе.
Я проснулся и вдохнул этот воздух полной грудью. Мужской, если кто не понял. И это был воздух моего города.

Я сошел с ума от любви к Одесской Интеллигенции, вы еще не забыли?