вірші українською
Apr. 24th, 2017 09:36 am***
тарантела це тільки реакція на укус
павука який зазвичай спокійно сидить у норі
танцюй італійка в нашийнику скляних бус
день густий як смола на прогрітій вишневій корі
пейзаж міський важче золотої парчі
простір блакитний над головою радує погляд твій
танцюй італійка, танцюй, каблучком стукай скачи
по бруківці на вулиці мостовій
кармінні стіни і ставні розпахнуті на вікні,
мементе морі вмуровані уламки надгробних плит
танцюй італійка крутись саламандрою у вогні
з тобою стацює кривих аонід синкліт
я б теж станцював я той самий клоун фігляр
вуличний музикант, скрипаль віолончеліст
кидайте монети у відкритий чорний футляр
хай дзенькіт монетки зіллється зі дзвоном намист
танцюй італійка тобі підспіває бог аполлон
з тобою танцюють олімпійські володарі
мадонни дивляться на тебе з висоти античних колон
хелицерами ворушить павук сидить в норі
Ми
Ми думали: Керенський і Ульянов -- усі свої люди.
Той -- зітлів в еміграції, той -- .вік в мавзолеї буде
Тепер довідались: німець, єврей, чуваш.
Ми думали - росіянин, симбірський, наш.
Ми думали - він малюк кучерявий в зірочці п'ятикутній
або лисий гранітний засновник відчизни могутній,
або той гімназист - з латині п'ятак, із Закону - п'ятак,
хоче щастя нам, а якого - не зрозуміти ніяк.
Ми думали - Волга впадає в Каспійське море,
знати не знали про смерть у голодоморі,
ми-то думали - чесний Дзержинський керує чесним ЧК
під проводом кучерявого хлопчика.
Ми-то думали, раз на життя пошлють в санаторій,
колони та сходи на тлі мальовничих попередгорій,
кисневі ванни, сестричка (балакати з нею не слід!),
з очами вівчарки, що напала на слід.
Ми-то думали, всі помремо, але наше велике діло
буде нетлінним і висохлим, немов тіло,
що дивилось за обрій, й бачило щось в далині...
як нас тряхануло - не прийти до тями мені!
Ми-то думали Русь жива, приростає Сибіром, на худий кінець - Україною,
казахською широчінню, сіліконовою долиною,
ще й горою біблійною - як там її - Арарат.
Думали - брат, а він не радий й не брат.
Вийшли на площу, а там - той же дідусь з граніту
махає рукою, усміхається, каже: фініта
ля комедиа, завіса, до виходу подають таксі,
ошатні пари сідають, роз'їжджаються по Русі.
***
нас виполювали на городі як висапують будяки
не лізь з коренями в нашу землю аід
в державі залізної маски і стальної руки
живуть вольові чоловіки і звірі хижих порід
травоїдні тут не живуть колись ми були травою
ми жовтіли квітами зірками шість кутів
наші діти як кульбаби з пухнастою головою
наше насіння розносить вітер наші мови обривки слів
їх би складати як мозаїку в церкві або в грі
але вони шелестять як годиться як трава на вітру
наші душі хлюпочуться в хмарах як на вечірній зорі
хлюпочеться риба а рибалка спостерігає гру
травоїдні тут не водяться царюють закони м'ясні
на обличчях залізні маски країна в залізних руках
звідки їм знати, що ми прорастаем навесні
розквітають жовті зірки на сукнях і піджаках
скільки нас не висапуй цвітіння випереджай
ми трава польова безсмертне коріння трави
і якщо хтось вийде наш збирати врожай
це будуть пророки янголи а не ви