verses

***
Распродадут за копейки. Выбросят на помойку.
Затеют ремонт. Если хватит денег, то - стройку.
Впрочем деньги кончатся до того, как поставят крышу.
Хорошо, что не увижу. Еще лучше, что не услышу.

Вещи срастаются с нами, становятся оболочкой,
почтим их память пустой стихотворной строчкой.
Наше жилище превращается в пепелище.
Крышка цела, да прохудилось днище.

Вещи прочнее нас. Им незнакома усталость.
Их не возьмешь ни в могилу, ни, тем более, в старость.
Щелчок, - и все превратится в имущество и наследство.
Спасибо болезням и старости за ваше счастливое детство.

***

летом трубка маска и ласты ныряй не хочу
осенью строем ведут в зуборвалку к врачу-палачу
зимою санки и горка снег за зиму пять дней
весною почку каштана ставишь в банку колдуешь над ней

вот времена года что до иных времен
рассуждать еще рано скажут слишком умен
трофейный приемник подмигивает вечно-зеленым глазком
все кино про войну карта указка главком

вот времена жизни печальные времена
с каждой ночью ущербнее маленькая луна
смотрит в черное небо маленький человек
слушает эхо клубной музыки из дискотек

их несколько в этой районе танцевальных и злачных мест
люди трясутся и скачут как им не надоест
как говорят в народе где порт там и курорт
гипсовые скульптуры новый теннисный корт

летом трубка и маска ныряешь на глубину
крабик ползет по дну как трилобит в старину
рыба игла хвостом в водоросли вплелась
жизнь серая плоскость хоть цветочком ее укрась

вірші українською

***
у перспективі кожне дерево поліно колода чи плаха
а поки що між гілок клацає мала птаха
в перспективі всі ми пригорща праху
навіть ти козаче впертий не знаєш жаху

навіть ти ледаче шабля люлька-бандура
кінь прив'язаний неподалік у коняки губа не дура
щипає травичку дивиться чорноокий в козацьку спину
а козак співає-волає на всю Україну

а вся Україна чує-слухає бо не почути не можна
повна пляшка у перспективі пляшка порожня
тому-то і ридає-плаче верба біла бурхливо
що їй не до вподоби загальна ота перспектива

що охолоне земля покриється льодяною корою
нічого не росте ані на горі ані під горою
і що залишається тут герою зі співом й грою
тому-то смутно часом навіть герою

***
Мовлення теж хворіє й мова, вона - теж вмирає.
це тільки терновий кущ палає та й не згорає
бо не вмирає Той, хто багаття це розпалив.
Тільки Слово Його невмируще, а наше слово
як померла бджола у вулику - пам"ятаєте Гумільова?
бо Слово фортеці руйнує - такий собі нарратив.

Ми не можемо вбити Слово Боже, але ж вороже,
що вбиває нас, хто йому допоможе?
Тільки ми, образу зберігаючи десь у грудЯх,
чи в кістках, чи десь у великому хворому тілі
чи у морі де ходять ненависті темні хвилі,
чи в степу широкому, в якому втрачено шлях.

интервью

http://life.pravda.com.ua/culture/2017/06/6/224557/