вірші українською

***
Грузинський художник, що живе у Львові,
якого не побачиш тверезим,
малює євреїв, яких на вулиці не зустрінеш.
Художник малює, люди купують.
Мабудь в їхнім житті євреїв бракує.
Я теж купив кравця з машинкою Зінгер.
Був ще скрипаль- може, наступного року купую,
якщо буду живий. До речі,
художник теж старий та ще й пияка.
Наймовірність зустрічі зменшується від року до року.
Але все ж зберігається, сподіваюсь.

***
Живе ребе на небі під ним позолочений трон.
На лівому плечі сидить Мойсей, на правому плечі - Аарон,
шепочуть у вуха йому премудрість з обох боків,
це - усна Тора, непорушний закон.
Хто його не вчить той завсім здурів.

Кошерна риба пливе в медовій річці. На дасі сидить лелека.
Пасеться молочне хмара від хмари м'ясної далеко.
Ніхто не наважиться зварити козеня знову-таки в молоці
кози-дерези, купленої на ярмарку за три гроша, що мав у руці..
А був хороший ярмарок, й не поганий сиру шматок,
і коза хороша, дійна, слабка на передок,
і синагога простора, кожен знайде свій куток.
і поліцейський вусатий, в кострубатих зубах свисток

Але все це тут, на небі, де хала лежить на столі,
і все-таки цікаво, що залишилося там, на землі,
як там сусідські діти, в достатку мабуть і в теплі,
знаходять досі золоті коронки в золі.

Напевно, якщо знаходять - думають, пощастилО!
Замість кладовища парк, там дівчина спирається на весло.
У синагозі клуб, там танці або церква - Христос Воскрес.
Шкода, такі подробиці не розгледиш з небес.

***
Цариця субота йде по містечку, легка хода,
незримі сліди.
Старенький Мойша йде перед нею, в віконниці стукає,
і містечко радіє його словам:
він кричить - Суббота йде, євреї, кидайте працю свою назавжди,
вас давно вже немає на світі, пора заспокоїтись вам,

досить зотліле взуття латати, доїти зарізаних кіз,
підмітати зруйновані хати, в порожнечі наводити чистоту,
пора приборкати цей гамір, це складння валіз,
не кричіть від болю, ваш крик чути усім за версту!

Заспокойся, Мойшеле, ніхто не чує наш крик,
заспокойся, Мойшеле, ніхто не чує твій стук,
вже якщо хто метушливий - це ти, нестерпний старий, щоб ти зник!
стукаєш в порожнечу, мертвий старий, не покладаючи рук.

Чого тобі треба, в'їдливий книжник? Знаємо всі з давнини
Дві хали на скатертині, в келихи налито червоне кошерне вино,
жінки щось шепочуть, запалюючи суботніх свічок вогни ,
але шепіт не чути, і свічки згоріли давно,

Але субота царює, й нема більш цариці такої
для Єдиного вічність коротше суботнього дня, який скоро мине
старенький Мойша стукає в віконниці слабкою рукою,
він мертвий, він гордий, він думає: вічність йде позаду мене.

***

країна рад країна розстрілів в тюремних підвалах
нас вчила великі справи починаються з малих
село затоплене забезпечується електрострумом
друже вперед не переймайся сумом
і лампочка Ілліча світить щукам і ракам
і пічкурам що під конвоєм сплять по бараках

а вище човни пливуть в човнах цілуються пари
скрип уключин жіночий вереск починається плач гітари
все про ту ж тюрягу про короля на нарах як на іменинах
про комсомолку цнотливу що розляглась на перинах

а вище пливуть хмари їх кучеряві спини
бачить пілот нещадної бойової машини
на крилах червоні зірки в утробі бомби
на голові шкіряний шолом а в петлицях ромби

а вище точніше навколо розкинувся космос широкий
і зорі сяють далеко товариш ми їдемо туди де спокій
куди макар телят не ганяв у будинок культури та відпочинку
де ангели вічно співають замовкли би хоч на хвилинку