Те, що було раніше, завжди вище.
Вершина старовини сяє
у гірському ланцюзі часу.
Час тече з минулого
у майбутнє під уклон.
Іноді - скидається в прірву.
Краща частина мого життя
припала на епоху
коли нерухомий час
нагадував ставок
що затягнувся зеленою ряскою.
По його поверхні бігали водоміри.
Жук плавунець, темно коричневий
з кремовою облямівкою по краю
щільного обтічного тіла
відштовхуючи воду просувався вперед,
Раптом з'являлася верхня губа коропа.
Велика риба ковтала повітря
і пірнала углиб, випускаючи тремтячі
перлинні пухирі.
Мені одного разу довелося
побачити на цій темній поверхні часу
квітучі водяні лілії.
Ви, зрозуміло, не повірите.
Але мені пощастило:
я дійсно це бачив.
* * *
Як між сторінок перетворюють квіти в гербарій,
як потрапляє Слово Боже під коментарі й
так зникає мова в глибині канцелярій.
Так вона на площі лежить, зім'ята
мозолистою рукою державного мату,
так совість тріщить під вагою компромату.
Так кісткою в горлі застряє російське слово,
неспроможне впоратися з натиском умислу злого,
мова дала слабину – не судіть її строго.
Ми її не вберегли, ми здали її на потребу
без"язиким мешканцям старого Еребу, ,
тому й мовчимо, лице звертаючи догори просто неба.
ТОМАНЕР-ХОР
Хор хлопчиків існує дев'ятсот років.
Хлопчики дорослішали, ставали
бюргерами, воїнами, католиками,
протестантами, фашистами –
чого не трапляється з хлопчиками?
Хлопчики вмирали.
Але хор хлопчиків не постарів і не помер,
хлоп'ячі голоси чисті,
хлопчики співають злагоджено,
хор хлопчиків ніколи не стане
військовим підрозділом.
Добре бути хором хлопчиків,
краще, ніж хлопчиком
з хорошими вокальними даними.
Сила в колективі, як казали
у минулі радянські часи в НДР,
дивно, навіть в ці часи
хор хлопчиків продовжував співати
хорали Баха, як ні в чому не бувало.
***
не працюйте містком між берегами,
що розходяться не утримуйте пару
по дорозі до розлучення залишайтеся ворогами
не залишайте слідів щоб віддалити кару
ховайте та не ридайте вода тече і відносить сльози
це як вода з-під крану солонувата
нічого приспіє зима ударять морози
і сани по льоду покотять туди де чекає розплата
й дзвіночок гримить під дугою дар якогось валдая
й візниця співає тужливо крізь морозний серпанок
і річка під льодом здригнеться як здригається тая
верба, і вороги задихнуться в обіймах й нарешті прийде світанок.