verses

***
Беги из Вифлеема, Мария, спеши,
ослика оседлай, Маледнца прижав к груди,
ибо враги Младенца ищут его души,
спеши, Мария, в Египет, смотри, не сверни с пути!

Это древний путь, по нему Иаков с детьми
шел за хлебом в Египет к Иосифу на поклон.
А потом потомков в Египте били плетьми,
рабами были они, повсюду был слышен стон.

О Египет! Страна корзин и глиняных кирпичей,
на которые десять казней Господь наслал.
Ночь Рождества позади. И сколько иных ночей
прошло с тех пор никто так и не сосчитал.

Рабами в Египте были наши отцы.
Что они пережили узнать Господь нас не приведи!
Иосиф ослика ведет под узцы.
Мария сидит на ослике, Младенца прижав к груди.

Видно судьба Спасителя побывать на чужой земле,
и из Египта Сына по Писанию воззовут.
В Иерусалим Он войдет перед смертью на молодом осле.
А пока, Мария, беги, не оставайся тут.

вірші українською

***

Ті, хто служили зіркам, тепер навпаки
вчаться в Зірки співати щедрівки-колядки
Спасіння на відстані витягнутої руки.
Янгол диявола уклав на обидві лопатки.

Але дідько- не дурень - схопився і всім показав язик -
ми ще повоюємо, з нами - великий Ірод.
З нами - давіній, відлитий із золота бик.
З нами - злодії, кривдники вдів і сиріт!

А з астрономами - хлопчик, якому янгол співа,
пастухи, теля, вислюк, Зоря різдвяної нічки .
У універсамах знижки до Ніколи і до Різдва.
У церкві співають старенькі і запалюють свічки.

***
Коляда-маляда,
йдемо, малята,
до Віфлеєма міста,
де Діва Пречиста
Ісуса гойдає,
Пречистая Мати
серед бидляти,
зачинені хати -
там місця немає.

Йдемо, мої діти!
Всім треба радіти.
Всім треба співати,
Най Божія Мати
гойдає дитину,
бо Божому Сину
ще треба зростати,
весь Всесвіт тримати.

Тримати, як грашку,
як з молоком пляшку,
щоб сила нечиста
не йшла до міста
й нас не подолала,
щоб ми у безодні
не жили сьогодні
Янголи Господні
чтуть хлопчика мала,
бо нова радість стала
як на небі хвала!

verses

Из Исайи

Он был как чахлый, слабый росток,
пробившийся из земли.
Он был добр, а мир был жесток.
Гнали Его, как могли.
Он был изранен, но даже стон
из уст Его не слетел.
И тяжкий груз презрения Он
нес, как никто не умел.
Как агнец немеет, когда его
стригут и ведут под нож,
и Он в ответ не сказал ничего.
Он был на ягненка похож.
А мы издевались, смеялись над Ним,
мол, по заслугам и честь.
Но над Ним парил сияющий нимб
и Он был - Благая Весть.
Мы думали - раны Его на Нем,
не зная, что Он, любя
все наши грехи нес в теле Своем,
все вины взял на Себя.
Он как бы просил - еще раз ударь!
Казалось, презрен Он и слаб.
Мы ждали - придет к нам Всесильный Царь,
но Он был - страдающий раб.
И в рабском обличье величье Свое
до времени Он сокрыл.
Он был наша жизнь. Он хранил ее
под сенью ангельских крыл.

вірші українською

***
який-небудь пан у минулому коханець імператриці
відкривав що в його володіннях в давнину жили дивні люди
писав в академію і по історичній довідці
починав розкопки серп і молот знаходили всюди

перехрещені з бронзи куля земна в колосах
дівні ікони чи лисий святий чи вусатий
потім знаходили ідола і тягнули його на полозах
у панський сад де вже стояло декілька давніх статуй

багато монет але ні срібла ні злата
вози залізні не зрушиш з місця й мумія тракториста
на стінах залишки написів зразки староруського мату
на полицях зуби і бублики із скам'янілого тіста

багато пляшок все більше простих півлітрових
етикетки що майже зітліли залізні замки та відмички
ножи з алюмінію з назвами давніх їдалень совкових
календар за п'ятнадцятий рік вирішальної п'ятирічки

мужики копали без втоми стояло літо боліло серце
зріли яблука горіли торфовища випаровувалися болота
приїжджий мудрець порадив закопав би ти пан усе це
а то подивишся й вмерти хочеш до того ж така спекота