Война продолжается

[borkhers]

Сторонники СССР и солдаты Рейха продолжают выяснять отношения. Лучшего места, чем Киев отыскать им не удалось. Обе партии считают себя подлинными борцами за Украину.
Впрочем, ряды бойцов поредели и постарели. "Нас немного и врагов немного" - пел Окуджава. Но порох в пороховницах еще имеется. И молодая смена намечается.
И, конечно, праздник Покрова Богородицы лучшее время для того, чтобы устроить это прекрасное зрелище с участием ОМОНа. Скучно на этом свете, господа.Развлечения не получилось.

Comments

[p-dzikovsky.livejournal.com]

Хм...

Бійці УПА не були "солдатами Рейху" - мінімальна інтелектуальна порядність мала би утримати Вас від такого означення. Безперечно, частина упівців співпрацювали з німцями (або до 43-го року, або в лавах дивізії "Галичина") - але, для порівняння, масштаби довоєнної співпраці СССР з Рейхом були аж ніяк не менші. Тобто що СССР, що українські повстанці - спершу дружили з німцями, а потім почали воювати. Причому СССР дружив з Рейхом, як держава - вчив німецьких генералів в академіях, поставляв продовольство і нафту, разом ділив Польщу, прибалтику і Румунію, а от УПА, як така, з німцями ніколи не співпрацювала - тільки воювала (не полінуйтесь. розберіться в історії). Відтак, чому б Вам не називати совєцьких ветеранів "друзями Рейху"? Ну, щоб по-чесному?

[borkhers.livejournal.com]

Ну вот, и минимальная интеллектуальная порядлочность у меня отсутствует, как я погляжу... А ведь никакой симпатии к сталинскому Союзу нет у меня и в помине. И небольшая реплика - не место для подробных исторических ссылок. Поверьте мне, я человек как бы сказать... осведомленный.

И еще поверьте: шествие ветеранов УПА с молодцами УНА=УНСО смотрелось вполне в духе определенной традиции. И символика до боли знакома.

Увы, не могу идентифицировать себя ни с одной из сторон в этой праздничной потасовке. И с третьей - ОМОНом тоже не могу: не перевариваю ребят со щитами и дубинками, хотя, они,вероятно, полезны обществу.

[p-dzikovsky.livejournal.com]

Що символіка УПА до болі знайома - згоден. Мені, скажімо, це дуже прикро - але хіба це дає підстави для публічних образ?

А симпатія у Вас до Російської імперії. Я розумію.

[borkhers.livejournal.com]

Все еще сложнее. Нет у меня симпатии к Российской империи. Государство как машина не является объектом нежных чувств... А Россйиская империя несла в себе зародыш саморазрушения. И насилия в ней было выше крыши, большевики правда все это перехлестнули.
Ну да ладно. Даже привязанность к "малой родине" - Одессе свелась к минимуму на фоне происходящего у нас (думаю, не только у нас). Грустно это. Вам, наверное, веселей.

А кого я оскорбил публично? Извините, но я ведь не только символику видел, я и Донцова читал. и за газетой "За висльну Украину" следилдо поры до времени.

[p-dzikovsky.livejournal.com]

Як на мою думку, Ви образили людей, які воювали за Україну. Ну, приблизно так само, якби я взявся називати всіх чохом ветеранів ВОВ "сталінськими катами" (адже серед них є такі, нє? і, тим паче, всі вони були під впливом тодішньої пропаганди - так само, як і українські повстанці читали Донцова). Або якби називати всіх, хто використовує совєцьку символіку і публіцистичні штампи - "совками" (і серед них є такі! але хіба всі?)

[borkhers.livejournal.com]

Я понимаю, что тема Украины для Вас - главное. И обижать Вас, как и любого, кто любит свою страну не хотел бы. Но неужели любить нужно именно с оружием в руках, и выражать любовь факельными шествиями и пр.? Посмотрел сайт дивизии "Галитчина", прежде чем ответить Вам сейчас. Ведь и они как бы - герои, которым слава, как и Украине. Проблема в том, какую славу принесут стране эти герои...

А ребят с серпами и молотами называйте совками смело. И лимоновцев, и монархистов и пр. смело лажайте. Не заступлюсь, не до того.

[p-dzikovsky.livejournal.com]

Я й не ображаюсь :-) З якої би то рації.

Як любити Батьківщину - це, по-моєму, дуже залежить від обстановки. І наші повстанці від початку сорокових до середини п"ятидесятих любили її зі зброєю в руках - для них це був єдиний достойний спосіб. А сьогодні Ви всіх їх називаєте просто "солдатами Рейху". Що ж... Це Ваше право і, Ваша, так би мовити, інтелектуальна гідність.