Вірші українською
Aug. 19th, 2016 09:06 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
borkhersЗ точки зору російського мандрівника. Ще раз!
З точки зору російського мандрівника, якщо вже приїжджати
в чужу країну, так на танку, примушуючи господарів тікати
по зеленим пагорбах врозтіч, зігнувши спину
до сусідів, в іншу країну,
залишаючи скарб на землі:
готичні собори
срібні прилади химерні потвори
на різьбленому дубовому столі.
Там на блюді лежить, смажений дикий кабан.
Мандрівник дає йому у п'ятак шелобан,
і кабан підтискає копитця,
і ненависть накопичитися
встигає в череві, фаршированому трюфелями,
і наша пісня в'ється над випаленими полями,
поки переможець наповнює кришталевий стакан
невідомим напоєм - шнапсом або абсентом,
і рахунок веде не копійкам, а євроцентам,
який не є, дрібний, а чистоган.
Туризм без війни і торгівлі - мотлох. Екскурсовод
бадьоро веде групу до витоків летейских вод.
Човен Харона пливе по річці по течі,
у човні - грубка, Ємеля сидить на печі,
все скиглить, чарівну мамку щуку кличе.
Але щуки риби летейські зубасті не в міру,
марно їх звертати на руську віру,
не попливуть у наших бажань на приводу,
не накажуть воздвигнутися царським палатам,
не допоможуть розжитися коником крилатим- горбатим,
не складуть компанію Данту в пеклі на його біду.
З точки зору російського мандрівника все одно
повернеться цар, буде правити як у давнину, веретено
буде крутитися-крутитися в світлиці,
буде крапля крові на пальці невинної отроковиці,
добра фея прийде, і все порине в сон - він
подолає й золото Рейну, і Паризьке черево.
Тільки диякон не спить, все співає "Богородице, Дево!",
а виходить нєкрасовський, що піснею зветься, стогін.
Надзвичайна небезпечна пригода, що,
однак, щасливо завершилася
1
Про сіє, о други, осмілюсь написати тільки вам.
Не хочете - не вірте моїм словам.
Якщо не повірите, буду про те проповідувати деревам,
чагарнику при дорозі, бездомним псам, гробівкам,
древнім статуям, ідолам, мармуровим дівкам.
Озбройтеся терпінням: розповідь не буде уривком
2
Був кінець жовтня, в цей час тут осінь золота, теплінь,
їдемо по сільській дорозі, повітря гіркий, що та полин.
Тягнеться час. Дзвоник дзвенить дінь-дінь-дінь.
Але раптом небеса затьмарюються, налітає снігова завірюха,
та така, що в двох кроках люди не бачать ворога й друга.
Понеслися коні Я скам'янів - холод, вітер і туга.
3
Коли прояснилося, бачу: стоять при дорозі
у довгополих шинелях троє хлопців, тремтять на морозі.
Пучат очі, пирхають, носами сопуть на розі.
Рушниці якісь дивні. Стоять, видихають брагу .
Витягують з брички, віднімають пістоль і шпагу.
Я в серці своєму молюся: Господи, ниспошли відвагу!
4
Бачать очі, та розум відмовляється розуміти.
Тягнуть під руки, поминають е...у матір, блядині діти.
Чую: Блазень гороховий! Розстріляти його, повісити, вбити!
Знайшов, ялинки в корінь, час для маскараду,
нічого, дев'ять грам за клопіт - нагороду цьому номаду.
І ще кажуть щось, ні складу, ні ладу.
5
Ось загадка, други, для ваших освічених умів:
звідки російські хлопці серед німецьких тих пагорбів?
Не знайдете відповіді ні в одному з учених томів.
Що за червоні зірки на гостроверхих шоломах,
що за мова в їхніх устах, білозубих, ледве знайомих,
за що мені готують кінець моїх днів суворих?
7
Ось підходить ще один, здається мені,
скидається на жида, чи ляха, а може й ні.
Двоє йому подібних шепочуться в стороні.
Прошу перед смертю священика. Бач, нема на нього управи!
Гаразд тягніть попа, розстріляємо двох для забави,
заради світлого майбутнього, для пролетарської слави.
8
Сказано - зроблено, притягли попа.
Повели нас на площу, поставили до стінки, не у стовпа.
На всі очі дивиться на нас жахлива юрба.
Той, з короткою борідкою, командує: "Пли!", і в ту ж мить
все навколо змінюється, гай осінній шумить.
Чуємо, наче з хмар - неземний голос дзвенить..
9
Бричка - поруч, ми обидва в трактирі, Німеччина. Минулий вік.
Запитую у попа: звідкіля ти, милий чоловік?
Що поява ця означає, що нам Господь передрік?
Але видно не зліпиш бесіду - тремтить дідуган,
дивиться кудись убік, тримає гранений стакан,
каже: в скиті затворюсь, або втіку до католиків чи англікан.
З точки зору російського мандрівника, якщо вже приїжджати
в чужу країну, так на танку, примушуючи господарів тікати
по зеленим пагорбах врозтіч, зігнувши спину
до сусідів, в іншу країну,
залишаючи скарб на землі:
готичні собори
срібні прилади химерні потвори
на різьбленому дубовому столі.
Там на блюді лежить, смажений дикий кабан.
Мандрівник дає йому у п'ятак шелобан,
і кабан підтискає копитця,
і ненависть накопичитися
встигає в череві, фаршированому трюфелями,
і наша пісня в'ється над випаленими полями,
поки переможець наповнює кришталевий стакан
невідомим напоєм - шнапсом або абсентом,
і рахунок веде не копійкам, а євроцентам,
який не є, дрібний, а чистоган.
Туризм без війни і торгівлі - мотлох. Екскурсовод
бадьоро веде групу до витоків летейских вод.
Човен Харона пливе по річці по течі,
у човні - грубка, Ємеля сидить на печі,
все скиглить, чарівну мамку щуку кличе.
Але щуки риби летейські зубасті не в міру,
марно їх звертати на руську віру,
не попливуть у наших бажань на приводу,
не накажуть воздвигнутися царським палатам,
не допоможуть розжитися коником крилатим- горбатим,
не складуть компанію Данту в пеклі на його біду.
З точки зору російського мандрівника все одно
повернеться цар, буде правити як у давнину, веретено
буде крутитися-крутитися в світлиці,
буде крапля крові на пальці невинної отроковиці,
добра фея прийде, і все порине в сон - він
подолає й золото Рейну, і Паризьке черево.
Тільки диякон не спить, все співає "Богородице, Дево!",
а виходить нєкрасовський, що піснею зветься, стогін.
Надзвичайна небезпечна пригода, що,
однак, щасливо завершилася
1
Про сіє, о други, осмілюсь написати тільки вам.
Не хочете - не вірте моїм словам.
Якщо не повірите, буду про те проповідувати деревам,
чагарнику при дорозі, бездомним псам, гробівкам,
древнім статуям, ідолам, мармуровим дівкам.
Озбройтеся терпінням: розповідь не буде уривком
2
Був кінець жовтня, в цей час тут осінь золота, теплінь,
їдемо по сільській дорозі, повітря гіркий, що та полин.
Тягнеться час. Дзвоник дзвенить дінь-дінь-дінь.
Але раптом небеса затьмарюються, налітає снігова завірюха,
та така, що в двох кроках люди не бачать ворога й друга.
Понеслися коні Я скам'янів - холод, вітер і туга.
3
Коли прояснилося, бачу: стоять при дорозі
у довгополих шинелях троє хлопців, тремтять на морозі.
Пучат очі, пирхають, носами сопуть на розі.
Рушниці якісь дивні. Стоять, видихають брагу .
Витягують з брички, віднімають пістоль і шпагу.
Я в серці своєму молюся: Господи, ниспошли відвагу!
4
Бачать очі, та розум відмовляється розуміти.
Тягнуть під руки, поминають е...у матір, блядині діти.
Чую: Блазень гороховий! Розстріляти його, повісити, вбити!
Знайшов, ялинки в корінь, час для маскараду,
нічого, дев'ять грам за клопіт - нагороду цьому номаду.
І ще кажуть щось, ні складу, ні ладу.
5
Ось загадка, други, для ваших освічених умів:
звідки російські хлопці серед німецьких тих пагорбів?
Не знайдете відповіді ні в одному з учених томів.
Що за червоні зірки на гостроверхих шоломах,
що за мова в їхніх устах, білозубих, ледве знайомих,
за що мені готують кінець моїх днів суворих?
7
Ось підходить ще один, здається мені,
скидається на жида, чи ляха, а може й ні.
Двоє йому подібних шепочуться в стороні.
Прошу перед смертю священика. Бач, нема на нього управи!
Гаразд тягніть попа, розстріляємо двох для забави,
заради світлого майбутнього, для пролетарської слави.
8
Сказано - зроблено, притягли попа.
Повели нас на площу, поставили до стінки, не у стовпа.
На всі очі дивиться на нас жахлива юрба.
Той, з короткою борідкою, командує: "Пли!", і в ту ж мить
все навколо змінюється, гай осінній шумить.
Чуємо, наче з хмар - неземний голос дзвенить..
9
Бричка - поруч, ми обидва в трактирі, Німеччина. Минулий вік.
Запитую у попа: звідкіля ти, милий чоловік?
Що поява ця означає, що нам Господь передрік?
Але видно не зліпиш бесіду - тремтить дідуган,
дивиться кудись убік, тримає гранений стакан,
каже: в скиті затворюсь, або втіку до католиків чи англікан.
