вірші українською

[borkhers]

***
Мовчання наприкінці не те, що мовчання спочатку.
Кохання вперше не те, що кохання востаннє.
Що ти взяв у батьків й що залишиш нащадку?
Що з душею твоєю загиблою стане?

***
Якщо воля й існує, то тільки в степах,
де ніхто не орав вже кілька сторіч,
де вже триста років б"ється з козаком лях,
де усюди - куди ні дивись - Запорізька Січ.
Смерть для волі - міста, царі й трактори,
обласна адміністрація - чи як там її?
Не стане на них Господь дивитись згори.
Тільки подумає - ось, сказилися діти мої!
Я вигнав їх з раю, але волю їм залишив.
Що ж вони на себе взяли ярмо- тягар?
Так думає Бог, що з нами від віку жив,
але сьогодні ховає Лице Своє серед хмар.

***

В Закарпатті існує прислів'я: зникли, немов жиди.
Кажуть. не думаючи, бо люди вже звикли
що євреїв депортували, що євреї зникли,
й повернутися неспроможні сюди.

Сюди, у мадьярські та русинські села й міста,
де католики та реформісти вірують у Христа,
де краєвиди різноманітні, та всі - чудові.
Де повітря з присмаком юдейської крові.

Я ходив по бруківці Ужгорода. Не сумував. Навпаки -
не бачив минулого на відстані простягнутої руки,
не чув молитви та стогону. Звик до того, що є.
Нарешті мене настигло горе моє