вірші українською

[borkhers]

***
Що трапиться у світі? Події страховиті.
Де ви, спокійні літа, де ви щасливі миті?
А там, куди усі ми йдемо, як в небо дими,
де залишились рими з поетами своїми.
За морем, за парканом, за коматозним станом,
за кріпаком та паном, сатрапом та тираном.
Що нам робити, діти? Нема чому радіти.
Життя - садок забутий, нам з вами в ньому жити.
Спитаймо, діти, Гонту - які там вісті з фронту,
Все нині по приколу чи може так, для понту.
Спитаємо Тараса, чому порожня каса,
Спитаймо у Адольфа, чи є ми нижча раса.
Ми з козаком Мамаєм співаєм, не зростаєм,
пишаємось минулим, майбутього не маєм.
Лише у Божім Слові, та у Його любові
востаннє причастимось Його святої крові.

***

Вичищали пам'ять, переповнену приміськими
пейзажами, гуркотом автомобілів,
людськими обличчями, мордами нелюдськими,
меблями різних років і стилів,

плотськими насолодами, кажуть, що там простяться,
підлістю, кажуть, що повернуть сторицею,
біографіями - то ЖЗЛ, то святці,
кавою з вершками, булочками з корицею.

Залишили - піонерське вогнище, горе - знову і знову
на стіні годинник, кота, що сидить нерухомо ,
зі спини - майбутнє, маму, яка співа колискову
синяву без кінця і краю, що далі - нам невідомо..