Перевод из Сергея Жадана

[borkhers]

Бакены

Спроси у бакенщиков, этих поджигателей вод,
выгоняющих туман на берега, как утомленных животных,
спроси, что означает маркировка на африканских сухогрузах,
перевозящих каменный уголь тьмы
куда-то на север,
в большие портовые города.

Пусть они расскажут
об обитателях холодных мысов без электричества и почты,
об океанских глубинах, в которых, как в молоковозах
сворачивается молоко луны,
о корабельных экипажах,
идущих по песчанному дну,
о свадебных оркестрах на причалах,
созывающих утопленников звуками тромбонов.

Они знают названия всех кораблей
по эту сторону Атлантики,
они спали во всех гостинницах здесь - и до Румынии,
они носят в мешках отрубленные песьи головы своей печали,
они возжигают горячие сердца бакенов у пустых пирсов.

Сколько тебе еще плыть, сколько бродить,
питаясь кофейными зернами и безнадежным портвейном,
когда небеса гремят, как при сцепке товарные вагоны,
и тьма прячет тебя до утра,
как контрабандные консервы.

Бакени
Спитай у бакенщиків, які запалюють води,
виганяючи туман, наче втомлених тварин на береги,
що значить це маркування на африканських суховантажах,
котрі перевозять кам’яне вугілля темряви
кудись на північ,
до великих портів.

Хай вони розкажуть
про мешканців холодних мисів, без світла і пошти,
про океанські глибини,
в яких, ніби в молоковозах,
згортається молоко місяця,
про корабельні команди, які ходять піщаним дном,
про весільні оркестри, що грають з причалів,
скликаючи потопельників своїми тромбонами.

Вони знають назви усіх кораблів по цей бік Атлантики,
вони спали в усіх готелях звідси і до Румунії,
вони носять в мішках відрубані псячі голови своєї печалі,
вони запалюють гарячі серця бакенів біля порожніх пірсів.

Скільки тобі ще плисти, скільки брести,
харчуватись кавовими зернами, безнадійним портвейном,
коли небеса гримлять так, ніби зчеплюються товарні вагони,
і темрява ховає тебе до ранку,
мов контрабандні консерви.