verses

***
моя черта оседлости за городской чертой
там где деревья людей одолевают числом
не боятся порубки зимой не уходят в запой
сживаются с холодом как весною с теплом

не жмутся друг к дружке разве что там в лесах
до которых мне не добраться ни верхом ни пешком
одинокий зеленый дуб как рекрут стоит на часах
а мелкие звери бегают каждый с мелким грешком

вдали от синего моря и высоких горных вершин
которым лермонтов-гете песнь колыбельную спел
вдали от огромных скрежещущих индустриальных машин
вдали от великих свершений и уголовных дел

все это где-то рядом но где-то там
за пределами восприятия как для ушей ультразвук
знай живи за чертою оседлости предаваясь мечтам
и если в двери стучат не отворяй на стук

Вірші українською

Соцреалізм

Доярка тримає в руках груди коров'ячого вимені.
Шахтар стискає в руках молоток відбійний.
Цвіте-розцвітає підприємство чийогось імені.
Їде по полю танк - швидкий та надійний .

До ноги прикордонника ласкаво тулиться вівчарка,
паралельно в нічну даль вискаливши вузьку морду.
Перед кінцем кварталу - повсюдно запарка,
але симфонія рухається до заключного акорду.

Розпластав диригент над оркестром руки, як шуліка - крила.
Балерини - білі пачки й ніжки криві трошки.
За вічний мир на смертний бій летить ескадрилья.
Рожевощокий хлопчина їсть манну кашку з ложки.

Рости великий з дорогою душею, з куркульським обрізом,
з батрацькою ненавистю, з мужицькою хитрецою,
з загартованою сталлю, з індустріальним залізом,
з українським салом і з єврейською мацою.

Рости великий і сильний як пріснопам'ятний Голем.
Омивай глиняні ніжки в тазі з китайським драконом.
Ходи по чистому полю брудному босим і голим,
і рідна земля на кожен твій крок відгукнеться стогоном.