verses

***
От империй остались руины. Но - какие руины!
До сих пор в конце письма можно поставить "vale".
Это вам не "подводная лодка в степях Украины",
не пушка на чердаке, не пулемет в подвале.
Вспоминаешь, что были мартовские (или апрельские?) иды.
Обнаженные статуи.Обелиски. Колонны. Храмы.
А пирамиды Египта, видавшие виды -
сами стали видами - для открыток и для рекламы.
А мы все думаем - как себя вовеки прославим.
Как вписаться в страницы, как расширить границы.
Лучше думать - какие руины мы по себе оставим.
Какими будут наши храмы и наши гробницы.
Какой травой зарастут обломки памятников архитектуры.
Какие деревья будут расти из разломов и трещин.
Да, на руинах империй пасутся козы, кудахчут куры,
гуляют гуси под присмотром простых деревенских женщин.

вірші українською

***
Коли завірюха надії розвіє,
й сніг заліпить віконне скло,
коли навіть молитва не діє,
прийди до мене, Мати Маріє,
скажи мені: Сталіна не було!

Коли я найти допомогу не вмію,
й перемагає у світі зло,
я благаю Мати Марію:
скажи мені - Сталіна не було.

Скажи: не було ні катівень в підвалах,
ні нічних воронків.
Скажи: ніхто не лежав на нарах,
не бачив страшених снів.
Скажи: не везли з Карпат до Сибіру
у зіслання наших братів,
скажи: нікого не вбили за віру,
бо не було катів.

Скажи мі, Маріє, скажи мені, мати,
що жили усі як завжди.
Скажи, що ніхто не потрапив за грати
через неправі суди.
А якщо не хочеш мені це сказати,
для чого прийшла сюди?

Коли нема від чого зрадіти,
що нам Твоє сердце дало?
Ти наша Мати, ми - Твої Діти,
дай мені хоть на мить уявити,
що Сталіна не було