календар

Сьогодні дійсно трагічний й в той же час великий день. У цей день в 1941 році закінчився ганебний, майже дворічний період політичного і військового співробітництва двох найбільш жахливих й потужних режимів двадцятого століття. страшно подумати, як склалася б історія, якби ці дві країни (+ Японія і Італія) залишилися союзниками і ділили б світ.
Але все склалося як склалося.
Божевілля Гітлера штовкнуло його на агресію проти СРСР. Тут божевілля Гітлера зустрілося з божевіллям Сталіна, маячня нацизму - з маячнею комунізму. Й не було в історії минулого століття більш кривавої боротьби. Божевілля Сталіна перемогло страшенною ціною - десятки мільонів загиблих. Наші батьки й діди переважно були на боці СРСР, вони були солдатами Другої світової, хто загинув -вічна пам"ять. Хто вийшов живим й живе досі - вдячність во віки віків.
Але ця кров не висвячує сталінський режим й не виправдує його нащадків.
Сталося так, що Украіна опинилася між двох вогнів. На довгий час наша країна була окупована нацистами. До того й після того - несла на собі тягар "переможного соціалізму" з голодомором, репресіями, розстріляним відродженням й тотальною війною зі здоровим глуздом.

Й зараз ще палає це вогнище. Російські агресори використовують риторику Великої Вітчизняної для виправдання власної агресії. Й це назавжди залишиться на їх совісті, якщо залишки сумління в них збереглися.

verses

***
Начало войны. Откровенно вам говоря,
война началась с раздела Польши, первого сентября.
Польше не привыкать. Это был не первый раздел.
Не все ли равно, какой насильник Польшу раздел?
Война началась с рукопожаться тиранов. Молотов-Риббентроп
в стакан отравленной газировки добавляли сироп,
соревновались в коварстве - кто кого победит.
Не все ли равно: и тот - бандит, и этот бандит.
Но бандиты столкнулись лбами. И нам "наш" бандит милей.
Он называл нас братьями, забравшись на мавзолей,
он раздавал награды над разоренной страной
и стояли стреляли заградотряды у защитников за спиной.
Деды-отцы воевали. Жестокими были бои.
Не все ли равно, кто нас убивал - чужие или свои?
Щадить было некого. Ивану дана голова.
Отступать было некуда. За нами была Москва.
С ее воронами страшными, клевавшими трупы стрельцов,
с ее кремлевскими башнями, с доносами подлецов,
с ее расстрельными ямами, с воронками НКВД,
но эту курву- Москву нельзя оставить в беде.
Скачет конь восьминогий Вотана - в ноздрях - огонь.
Вытоптал пол-страны этот ужасный конь.
Засеяли землю телами непогребенных солдат.
Зеки из лагерей просились на фронт, в штрафбат.
Наци стреляли евреев, загоняя их в смертный ров.
В печах крематориев люди горели заместо дров.
На советского палача навалился немецкий вор,
вОроломно нарушив воровской договор.

вірші українською

***
якщо смерть насправді існує, то тільки в житті,
юність - у спогадах, старість в передчутті,
історія десь у підручниках чи в глибинах землі
поезія якщо існує то ніде взагалі

нема в неї простіру й причини нема
якщо шукаєш будеш шукати дарма
може пару рядків знайдеш як пощастить тобі
покинутому у журбі розчиненому в юрбі

выбранные сновидения о безвозвратной любви

После того, как на углу Дерибасовской и Ришельевской я случайно наступил на тень Пушкина и был ею больно укушен - кстати, рана очень долго заживала и до сих пор болит по вечерам, я стал обходить этот угол стороной. Бог знает, чего можно дождаться от мемориального знака!
Но вот вчера неведомая сила занесла меня в эти края.
Я купил букет красных гвоздик, перевязанных георгиевской ленточкой с надписью "вечная память" и долго искал памятник старушке и шести налетчикам, но так и не нашел. Пришлось возложить букет к ресторану "Компот".
Я уже совсем было забыл о тени поэта. Но вовремя заметил,
что некоторые люди, идущие от известного перекрестка прихрамывают, оглядываются и непристойно бранятся.
И я увидел! Да! Увидел, как мемориальная тень Пушкина приподымается с асфальта. И я услышал! Да! Услышал, как она щелкает белыми эфиопскими зубами!
Как я подорвал оттуда! И всю дорогу домой утешал себя словами черной кошечки Басечки: "Пушкин одно, а его тень - совсем другое". Кроме того по дороге я встретил самого Карла Густава Юнга. Он напомнил мне об архетипе тени.
И, как всегда, услышав слово "архетип", я окончательно успокоился.