Українські вірші про російську прозу
Біла ротонда. Сходи. Колони застигли.
Ковані решітки. Майданчик. Звiдсi
відкривається вид на навколишні схили.
Облетіли клени. Бурі ялини у близькому лiсi.
Полуденне світло крізь хмарні заслони
прогляда ледве-ледве. Кричать ворони.
Зелений ставок покрився льодом по самому краю.
Маша, стоячи на містку, годує карпа хлібиною,
розминаючи м'якуш. Я вмираю,
хоч поки не відчуваю цього. Живемо не смертю єдиною.
Сидячи за старовинною церковною книгою в шкіряній оправi,
не можу відвести думки з звичного кола, темрява всюди.
Люди, я ненавиджу вас міцніше, ніж ви живете, лукавi.
Ненавиджу темно, безвихідно, як ви - один одного, люди.
Біла ротонда. Сходи. Колони застигли.
Ковані решітки. Майданчик. Звiдсi
відкривається вид на навколишні схили.
Облетіли клени. Бурі ялини у близькому лiсi.
Полуденне світло крізь хмарні заслони
прогляда ледве-ледве. Кричать ворони.
Зелений ставок покрився льодом по самому краю.
Маша, стоячи на містку, годує карпа хлібиною,
розминаючи м'якуш. Я вмираю,
хоч поки не відчуваю цього. Живемо не смертю єдиною.
Сидячи за старовинною церковною книгою в шкіряній оправi,
не можу відвести думки з звичного кола, темрява всюди.
Люди, я ненавиджу вас міцніше, ніж ви живете, лукавi.
Ненавиджу темно, безвихідно, як ви - один одного, люди.