verses

[borkhers]

***

Храм еще темен. Поют - "Не рыдай мене, мати".
Плащаницу уносят в алтарь. Воцаряется тишина
в честь "распятаго же за ны при Понтийстем Пилате,
и страдавша, и погребенна". Лишь минута одна

пройдет в молчанье. Потом зазвенят кадила.
Запоют священники. Сверху подхватит хор.
Две тысячи лет назад озарилась светом могила.
Минута вперед - озарится светом собор.

Ударят колокола. И люди пойдут друг за другом,
подстраиваясь к хору - каждый по мере сил,
прикрывая свечу ладонью, огромным поющим кругом,
Господи дай Своим слугам, каждому, что просил.

Ты сокрушил нам души Твоим страданьем.
Ты изранил наш разум Твоим терновым венцом.
Только и радости нам, что "в третий день, по писанием"
Ты воскрес и вознесся, и теперь Ты рядом с Отцом.

Пасха Христова, 2010

***

В Храмi ще темнo. Співають - "Не ридай мене, мати".
Плащаницю несуть у вівтар. Запановує тиша смурна
на честь "распятаго же за ни при Понтийстем Пілаті,
і страдавша, и погребенна". Лише хвилина одна

пройде в мовчаннi. Тепер - задзвенять кадила.
Заспівають священики. Зверху підхопить хор.
Дві тисячі років тому осяяна світлом могила.
Хвилина вперед - осяється світлом собор.

Вдарять дзвони. І люди підуть хресним ходом,
підлаштовуючись до хору - чути здалека спiв,
прикриваючи свічку долонею, величезним співають колом,
Господи дай Своїм слугам, кожному, що просив.

Ти поламав нам душі Твоїм стражданням.
Ти поранив наш розум Твоїм терновим вінцем.
Тільки й радощів нам, що "у третій день, за писанням"
Ти воскрес і вознісся, і тепер Ти поруч з Отцем.