![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Три вiрши про свiтлини
***
Старша група дитячого саду,
або співробітники урядової контори
на фоні урочистого фасаду,
або тi що вчилися у військово-морській школі,
на палубі легендарної Аврори,
що стоїть на вічному приколі.
Це змушує згадати про Ван Ейка.
Але всеж-таки не вистачає чогось на світлині:
немає жодної живої людини.
Не знайдеш таких у світі цілому -.
У нас все погано, а у них все в нормі.
Тому-то вони стоять рядами в білому,
а не в чорних костюмах і не у військовій формі,
не в шортах і гольфах, не в тільниках-смужках -
тут інший дрес-код, інші закони.
Якщо б ми стояли на таких лучках,
ми б теж одягли білі хітони.
Ми б бачили Агнця на постаменті алом,
тонкий хрест, золоті ріжки і копитця.
А фотографи б горбатились під чорним покривалом,
і спалахував б магній, і вилітали б птиці.
І летіли б під небом й повертались знову,
а ми б стояли мирно й де та сила ворожа?.
І були б ми, як кажуть що вiзьмеш с такого?,
куди нi погляньте - скрізь тільки ласка Божа.
***
Тоді фотографувалися один раз
в кілька років,
в студію збиралися довго і ретельно,
гладились сорочки, чистилися костюми,
стрижка і зачіска були ідеальні,
краватки для чоловіків обов'язкові,
як маленькі лакові сумочки для жінок.
Зіграємо в яшик,
яшик - апарат
з цінних порід дерева з цейсовским об'єктивом,
Фотограф - майстер світлопису - живцем
накритий чорним покривалом,
увага, зараз вилетить пташка.
Спалах магнію. Вилітає пташка -
двоголовий орел Російської чи Австро-Угорської імперій,
або - одноголовий орел Німеччини,
хижі птахи історії,
І знову спалахи, цього разу супроводжувані
громоподiбними звуками канонади,
суєтою безглуздих військових дій.
Ось і фотографія пари: він у військовій формі,
вона у формі сестри милосердя з хрестами
на білій хустці і фартуху.
І де ті костюми та сукні?
***
Так, до фотографа в студію збиралися, як в театр,
то як артисти в гримерці,
то як глядачі. на яких будуть дивитися:
у театрі всі актори, а світ -театр.
На фотографії вони будуть урочисто стояти
перед залом, наповненим нащадками,
кожен ряд - наступне покоління.
Втім, як правило, ці зали майже порожні,
кілька людей в першому ряду,
кілька в другому.
Спектакль не вдався.
***
Старша група дитячого саду,
або співробітники урядової контори
на фоні урочистого фасаду,
або тi що вчилися у військово-морській школі,
на палубі легендарної Аврори,
що стоїть на вічному приколі.
Це змушує згадати про Ван Ейка.
Але всеж-таки не вистачає чогось на світлині:
немає жодної живої людини.
Не знайдеш таких у світі цілому -.
У нас все погано, а у них все в нормі.
Тому-то вони стоять рядами в білому,
а не в чорних костюмах і не у військовій формі,
не в шортах і гольфах, не в тільниках-смужках -
тут інший дрес-код, інші закони.
Якщо б ми стояли на таких лучках,
ми б теж одягли білі хітони.
Ми б бачили Агнця на постаменті алом,
тонкий хрест, золоті ріжки і копитця.
А фотографи б горбатились під чорним покривалом,
і спалахував б магній, і вилітали б птиці.
І летіли б під небом й повертались знову,
а ми б стояли мирно й де та сила ворожа?.
І були б ми, як кажуть що вiзьмеш с такого?,
куди нi погляньте - скрізь тільки ласка Божа.
***
Тоді фотографувалися один раз
в кілька років,
в студію збиралися довго і ретельно,
гладились сорочки, чистилися костюми,
стрижка і зачіска були ідеальні,
краватки для чоловіків обов'язкові,
як маленькі лакові сумочки для жінок.
Зіграємо в яшик,
яшик - апарат
з цінних порід дерева з цейсовским об'єктивом,
Фотограф - майстер світлопису - живцем
накритий чорним покривалом,
увага, зараз вилетить пташка.
Спалах магнію. Вилітає пташка -
двоголовий орел Російської чи Австро-Угорської імперій,
або - одноголовий орел Німеччини,
хижі птахи історії,
І знову спалахи, цього разу супроводжувані
громоподiбними звуками канонади,
суєтою безглуздих військових дій.
Ось і фотографія пари: він у військовій формі,
вона у формі сестри милосердя з хрестами
на білій хустці і фартуху.
І де ті костюми та сукні?
***
Так, до фотографа в студію збиралися, як в театр,
то як артисти в гримерці,
то як глядачі. на яких будуть дивитися:
у театрі всі актори, а світ -театр.
На фотографії вони будуть урочисто стояти
перед залом, наповненим нащадками,
кожен ряд - наступне покоління.
Втім, як правило, ці зали майже порожні,
кілька людей в першому ряду,
кілька в другому.
Спектакль не вдався.