Вірші українською
Sep. 18th, 2016 10:31 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
borkhers***
Господи, це Тебе виводили, коли розсвітало,
на галявину біля табору. Тобі давали лопату
і наказали – копати. Тайгове літо цвіло-розквітало .
Ти придивлявся до автомата
в руках конвойного. Смерть приходить без стуку.
Ти, звичайно боявся, але, як годиться, виду
не показував. Тобі говорили: «Суко,
буду стріляти тебе так само довго, як ти копаєш, гнидо!
Починаючи з ноги і вище, Розумієш россійське слово?»
Як не зрозуміти! Ти не вчора народився.
Стиснув держак лопати, підняв раптово
і вломил йому в череп. І конвойний звалився.
Тебе не спіймали. Або шукати не стали.
Сховався в скиту, де жила старовірка старенька..
Все одно Ти помер раніше, ніж помер Сталін.
Набагато раніше. Потім воскрес. Ось Євангелія коротенька.
***
Радіє Господній пророк Ісайя, страх як радіє
ходить по краю хмари, зупинитись не вміє
"Яко отроча народилось нам, син явився нам".
Замовкає та озирається, а чому - не знає сам.
Ангели волають: "Різдво Твоє, Христе Боже!"
то на Брейгеля, то на Ван Ейка схоже.
Усюди мороз, на вулиці і по шкірі, авжеж,
все як і раніше, всюди одне й те ж,
Марія - тонка, прозора, товстий Ірод ковтає вино.
Шкода, нема маляра - перенести на полотно.
Спів на хорах і на криласі. Дзвонять - з усіх дзвіниць.
Хтось небезпечно хворий, хтось не розумiє ниць.
Хтось перед смертю каявся, а хтось лише потів.
Хтось когось підірвав. А хтось-тільки хотів.
Дивно що Град Господній досить не спорожнів!
Хтось ридає в розпачі. Хтось вигукує в гніві.
А Ісайя радіє, бо Син народився - Діва
прийшла до Віфлеєму, і народила синочка,
а подруги їй говорили, що буде дочка.
ось вийде заміж, онуків тобі принесе,
всіх порадує, нікого на землі не спасе.
А Марія знала, що народить сина, Ісуса.
Рід людський вигукує: Ось тепер-то я і спасуся!
Ось тепер свобода, живу - роблю, що побажаю,
бо Син вiдкрив усiм нам брами до Раю
Тілом - в землю, душею - до Господа.полечу
Якщо потрібно грошей, то я сплачу.
Є прощення жертві і кату запалим свiчу.
Особливо жертві - жертва більш винна за ката.
Хмара тепла, як між рам здвоєних вата,
пересипана блискітками і осколками скляних куль,
будиночків, шишок або звіряток, загиблих вiд куль,
все що розбите в минулому, протягом всiх сторiч...
Зозуля в ходиках ляскає крилами, каже: ку-ку, Свята Нiч!
А Марія думає: Що мені ці царі, з жахливими їх дарами,
що січень з дитячими святами, ялинками, молитвами та постами,
що мені безсмертний Небесний Батько з незліченними світами.
Лише зірка сяє, визначаючи Божi родини,
і, зірці назустріч, Немовля світиться зсередини.
Господи, це Тебе виводили, коли розсвітало,
на галявину біля табору. Тобі давали лопату
і наказали – копати. Тайгове літо цвіло-розквітало .
Ти придивлявся до автомата
в руках конвойного. Смерть приходить без стуку.
Ти, звичайно боявся, але, як годиться, виду
не показував. Тобі говорили: «Суко,
буду стріляти тебе так само довго, як ти копаєш, гнидо!
Починаючи з ноги і вище, Розумієш россійське слово?»
Як не зрозуміти! Ти не вчора народився.
Стиснув держак лопати, підняв раптово
і вломил йому в череп. І конвойний звалився.
Тебе не спіймали. Або шукати не стали.
Сховався в скиту, де жила старовірка старенька..
Все одно Ти помер раніше, ніж помер Сталін.
Набагато раніше. Потім воскрес. Ось Євангелія коротенька.
***
Радіє Господній пророк Ісайя, страх як радіє
ходить по краю хмари, зупинитись не вміє
"Яко отроча народилось нам, син явився нам".
Замовкає та озирається, а чому - не знає сам.
Ангели волають: "Різдво Твоє, Христе Боже!"
то на Брейгеля, то на Ван Ейка схоже.
Усюди мороз, на вулиці і по шкірі, авжеж,
все як і раніше, всюди одне й те ж,
Марія - тонка, прозора, товстий Ірод ковтає вино.
Шкода, нема маляра - перенести на полотно.
Спів на хорах і на криласі. Дзвонять - з усіх дзвіниць.
Хтось небезпечно хворий, хтось не розумiє ниць.
Хтось перед смертю каявся, а хтось лише потів.
Хтось когось підірвав. А хтось-тільки хотів.
Дивно що Град Господній досить не спорожнів!
Хтось ридає в розпачі. Хтось вигукує в гніві.
А Ісайя радіє, бо Син народився - Діва
прийшла до Віфлеєму, і народила синочка,
а подруги їй говорили, що буде дочка.
ось вийде заміж, онуків тобі принесе,
всіх порадує, нікого на землі не спасе.
А Марія знала, що народить сина, Ісуса.
Рід людський вигукує: Ось тепер-то я і спасуся!
Ось тепер свобода, живу - роблю, що побажаю,
бо Син вiдкрив усiм нам брами до Раю
Тілом - в землю, душею - до Господа.полечу
Якщо потрібно грошей, то я сплачу.
Є прощення жертві і кату запалим свiчу.
Особливо жертві - жертва більш винна за ката.
Хмара тепла, як між рам здвоєних вата,
пересипана блискітками і осколками скляних куль,
будиночків, шишок або звіряток, загиблих вiд куль,
все що розбите в минулому, протягом всiх сторiч...
Зозуля в ходиках ляскає крилами, каже: ку-ку, Свята Нiч!
А Марія думає: Що мені ці царі, з жахливими їх дарами,
що січень з дитячими святами, ялинками, молитвами та постами,
що мені безсмертний Небесний Батько з незліченними світами.
Лише зірка сяє, визначаючи Божi родини,
і, зірці назустріч, Немовля світиться зсередини.
