вірші українською

[borkhers]

Ох, як почували себе ми, безумні в безодні?
Що чули - чи плітки сусідів чи янгольскі хори?
Та невже й назавтра все буде таким, як сьогодні?
Як очі заплющиш, то степ навкруги, як розплющиш - так гори,
високії гори, славетнії гори-Карпати.
Ох, вік тобі, мати, на хворих колінах стояти,
не так, щоб молитися Богові, так, щоб надії ховати.
Ох, звикли, ми браття, вбивати-ховати надії,
бо важко солодкі надії змінити на дії.
Ох,важко нам жити на світі, нещаснії люди!
Як очі заплющищ - так вірність, розплющиш - так зрада повсюди.
Змінили ми вірність, що втратили, змінили на вкрадені гроші,
бо вірність не знадобиться, а гроші - великі, хороші.
Рахуємо гроші, складаємо десь під підлогою хати,
ніхто не знайде, якщо хату не зруйнувати.
Матусю, не стій на колінах, повстань, та дивись вздовж дороги,
бо гроші ніхто не знайде, не вкраде з-під підлоги,
бо вкрадене раз вдруге вкрасти - це щось неможливе.
Як очі заплющищ, так - сонце, розплющиш так - зливи.
Ревучий - реве ще й Перун десь у хмарах гуркоче.
Та час все тече, все тече, зупинитись не хоче.