вірші українською

[borkhers]

***
хто поклав мі камінь на груди як на терези гирю
хто поклав мі на спину тягар що я нести мушу
ось сижу у патефона слухаю Гмирю
щось таке народне що геть викручує душу

і війна сьогодні так близько як не була ніколи
знов стучать по бруківці милиці й скриплять протези
замироточив у церкві образ святого Миколи
янгол на хмарі стоїть у руці терези

й душу твою як на гойдалках качає
з журби до депресії з кризи у кризу
що зробив добре тебе догори підіймає
що зробив зле звісно тягне донизу

а як не зробив нічого то не сказати слова
Гмиря співа щось народне не впізнати мотиву
й стоїть епоха - ганебна новітня будова
й хмари по небу повзуть обіцають зливу

***
зелений хобот протигазу модель тридцятого року
кругле віконечко в масці окремо кожному оку
коробка з фільтром отрута ві-гази зоман зарин
земля для солдата м'якша від пухових перин

я пам'ятаю як намотати на ногу онучу
я пам'ятаю навчальну сволоту всеношну бучу
ракету що світу націлена просто в дих
я пам'ятаю дзвін і литаври перемог трудових

у офіцерській формі з квартири в казарму
форма здавалося не позбавлена шарму
тим більше діти кричали здалеку гидота яка
ось йде бородатий схожий на біляка

я знав що все прогнило і розвалилось
і якщо є надія то тільки на Божу милість
на останню порушену церкву в останнім селі
на останнього попика на безбожній землі

так я пам"ятаю військові збори та протигази
кохання творилося на руїнах старої образи
стояла весна і небо було яснішим і яскравіші квіти
ніж думка про молодість точніше що з нею робити