великий канон, вірші українською

[borkhers]

Канон Андрія Критського. Піснь четверта (3)
Переповнений хворобами залишок мого життя,
призови мене в розум, Спасе, й прими моє каяття!
Щоб Чужинцю не став я здобиччю , не став поживою йому,
Сам, Спасе, мене помилуй, не відкинь у пітьму!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Одягнений в багряницю, багатий володар Йов
втративши все раптово, зберіг до Бога любов.
Ти ж душе, як втратиш все й залишишся у біді,
чи спроможна будеш благословити Бога тоді?

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Був Йов непорочний, був праведник й робітник,
все ж пастки облесливої та тенет не уник!
Ти ж, гріхолюбива душе, що вдієш, коли
злидні раптові залишать тебе посеред імли?

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Пуста високомовність, й сердце пусте завжди,
але з фарісеєм, Спасе, мене не осуди!
даруй ми смирення митареве, до нього причисли мене,
Нехай, Милосердний, засудження раба Твого обмине.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Милосердний! Я знаю, осквернив я тіла сосуд,
але прими мої сльози, коли призовеш на Суд,
Щоб Чужинцю не став я здобиччю , не став поживою йому,
Сам, Спасе, мене помилуй, не відкинь у пітьму!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Осквернивши душу страстьми, став ідолом я собі.
Милосердний, втомився я з гріхом своім в боротьбі.
Щоб не став я здобиччю Ворогу, не став поживою йому,
Сам, Спасе, мене помилуй, не відкинь у пітьму!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Не послухав я Твого голосу й Писання я зневажав,
змилуйся, Спасе, щоб здобиччю Ворогу я не став,
щоб не став я йому поживою, щоб не став я рабом йому,
Сам, Спасе, мене помилуй, й не відкинь у пітьму!

Преподобна мати Маріє, моли Бога про нас!

В глибині жахливих пороків не залишилась ти,
але в покаянні досягла Янгольскої висоти,
високі помисли й діяння піднесли тебе до того,
що здивувалося навіть янгольске вічне єство!

Слава Отцю й Сину, й Святому Духові!

Нероздільне в Сутності, незлитне в Особах, Ти,
Божество, прославляємо в світі вічної правоти.
Співаю Тобі постійно пісню величну й просту,
що в небі лунає, пісню мою Трисвяту!

Й нині й повсякчас, й на віки віків!

Ти рождаєш, залишаючись Дівою назавжди,
бо непостижні Господні наміри та суди.
Бо непорочність квітне, й це - творіння нове,
бо велике Слово Господнє в лоні Діви живе!