вірші українською
Apr. 16th, 2019 08:35 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
borkhersБлазень
В трагедіях Блазень - супроводжував завше владик.
Розважав, звісно їх, але часом - лякав.
Стрибав, бубонцями дзвенів, видавав чудернацький крик,
кривлявся, кружляв, у житті та правлінні допомогав.
Незле жити Блазню, не - в злиднях, як є такий дах.
Ні ангел - не хоронитель йому, ні чорт - не з когорти братів.
На цвинтарі Гамлет стоїть із черепом блазня в руках.
Говорить: Бідний Йорик! Та Йорик і в смерті своїй багатів.
(Переклад Володимира Димчука)
сім слів
1.
Тіло висить на хресті. Солдати смирно стоять..
"Відпусти їм, Отче, бо не відають що творять".
Віднімають земне життя у Того, для якого "завжди"
звичніше, ніж усе, що творилося там і тоді,
а нескінченність - чим все, що зробили в усіх кутках
Всесвіту, ніж швидкоплинність часу.
Де взяти Спасіння, якщо це поробили Спасу?
Як уявити Всесвіт в прибитих до древа руках?
2.
"Істинно кажу, нині будеш зі Мною в раю".
Я заспокою розбійницьку душу твою,
хоча б за те що ми пліч-о-пліч вмирали.
Між труб заводських. Між людей, що віри не мали..
Між в'язниць, лікарень. Між сліпців і поводирів.
Серед реготу черні - кожен, неначе здурів..
Ми з тобою воскреснемо. Але сьогодні завдання -
вмерти. Скоротити страждання.
3.
"Ось син Твій, Маріє! Ось мати твоя, Іоанн."
Христос висить на хресті, і кров сочиться з ран,
і сліди від бича на виснаженому тілі.
Його не пізнали. Зробили з Ним, як хотіли.
а хотіли з життя з коренем вирвати, і в смерть зарити,
а хотіли відкриті двері в небо на залізний засув закрити,
але не зуміли - не вистачало сили.
4..
"Боже мій! Для чого Ти Мене залишив ?"
Напередодні суботи? Мабуть, щоб Я - відпочив.
Але не Сам чи Себе залишає Він в ці хвилини.
Гробния пелени, плач Марії плач Магдалини.
саван - повторення тих пелюшок, в яких лежав
безсловесний в народження день,
Богонемовля під тихий звук колискових пісень,
серед бидляти в убогому хліві.Сенсу нема в журбі.
Не плач, мій Боже! Обіцяю - Я оживу в Тобі..
5.
"Прагну!" - не оцту з жовчю в губці наприкінці життя.
Не провина, що для Мене нема ніякого пиття -
ні компоту з вишень з яблуком й полуницею,
але життя, швидше вічне, ніж те, що улітає птицею.
Як нирець, Я вирину з безодні Свого небуття,
з голови до ніг повитий полотном, відпочиваю Я
на савані, да якому навіки відображена плоть Моя.
6.
"Сталося!". Закінчена - ні, не книга, а тільки глава.
Поникло тіло, впала на груди у терніях голова.
Сюжет для ікони - таких ікон мільйони.
У насильницької смерті свої закони.
Смерть впевнена , що завжди права.
Їй милі ридання сиріт і вдів стогони.
щоб воскреснути мусить померти істота жива.
7
"В руки твої, Отче, я передаю Мій дух! "
Люди думають: життя і смерть - це вогонь, що навік потух
не помічаючи ні життя в смерті, ні смерті в житті.
Тільки в казках - на тіло покропи живою водою
щоб побачити, - смерть не є віковічною, не є бідою.
Що надгробний камінь, по якому повзають слимаки,
о півночі буде відвалений силою ангельської руки.
В трагедіях Блазень - супроводжував завше владик.
Розважав, звісно їх, але часом - лякав.
Стрибав, бубонцями дзвенів, видавав чудернацький крик,
кривлявся, кружляв, у житті та правлінні допомогав.
Незле жити Блазню, не - в злиднях, як є такий дах.
Ні ангел - не хоронитель йому, ні чорт - не з когорти братів.
На цвинтарі Гамлет стоїть із черепом блазня в руках.
Говорить: Бідний Йорик! Та Йорик і в смерті своїй багатів.
(Переклад Володимира Димчука)
сім слів
1.
Тіло висить на хресті. Солдати смирно стоять..
"Відпусти їм, Отче, бо не відають що творять".
Віднімають земне життя у Того, для якого "завжди"
звичніше, ніж усе, що творилося там і тоді,
а нескінченність - чим все, що зробили в усіх кутках
Всесвіту, ніж швидкоплинність часу.
Де взяти Спасіння, якщо це поробили Спасу?
Як уявити Всесвіт в прибитих до древа руках?
2.
"Істинно кажу, нині будеш зі Мною в раю".
Я заспокою розбійницьку душу твою,
хоча б за те що ми пліч-о-пліч вмирали.
Між труб заводських. Між людей, що віри не мали..
Між в'язниць, лікарень. Між сліпців і поводирів.
Серед реготу черні - кожен, неначе здурів..
Ми з тобою воскреснемо. Але сьогодні завдання -
вмерти. Скоротити страждання.
3.
"Ось син Твій, Маріє! Ось мати твоя, Іоанн."
Христос висить на хресті, і кров сочиться з ран,
і сліди від бича на виснаженому тілі.
Його не пізнали. Зробили з Ним, як хотіли.
а хотіли з життя з коренем вирвати, і в смерть зарити,
а хотіли відкриті двері в небо на залізний засув закрити,
але не зуміли - не вистачало сили.
4..
"Боже мій! Для чого Ти Мене залишив ?"
Напередодні суботи? Мабуть, щоб Я - відпочив.
Але не Сам чи Себе залишає Він в ці хвилини.
Гробния пелени, плач Марії плач Магдалини.
саван - повторення тих пелюшок, в яких лежав
безсловесний в народження день,
Богонемовля під тихий звук колискових пісень,
серед бидляти в убогому хліві.Сенсу нема в журбі.
Не плач, мій Боже! Обіцяю - Я оживу в Тобі..
5.
"Прагну!" - не оцту з жовчю в губці наприкінці життя.
Не провина, що для Мене нема ніякого пиття -
ні компоту з вишень з яблуком й полуницею,
але життя, швидше вічне, ніж те, що улітає птицею.
Як нирець, Я вирину з безодні Свого небуття,
з голови до ніг повитий полотном, відпочиваю Я
на савані, да якому навіки відображена плоть Моя.
6.
"Сталося!". Закінчена - ні, не книга, а тільки глава.
Поникло тіло, впала на груди у терніях голова.
Сюжет для ікони - таких ікон мільйони.
У насильницької смерті свої закони.
Смерть впевнена , що завжди права.
Їй милі ридання сиріт і вдів стогони.
щоб воскреснути мусить померти істота жива.
7
"В руки твої, Отче, я передаю Мій дух! "
Люди думають: життя і смерть - це вогонь, що навік потух
не помічаючи ні життя в смерті, ні смерті в житті.
Тільки в казках - на тіло покропи живою водою
щоб побачити, - смерть не є віковічною, не є бідою.
Що надгробний камінь, по якому повзають слимаки,
о півночі буде відвалений силою ангельської руки.
