вірші українською

[borkhers]

***
тому що більше вона нічого не скаже
підійде ковдру відкине і поруч ляже
не для того щоб обійняти або зігрітися
просто вже сутеніє та нікуди їм подітися

вони лежать як надгробки епохи середньовіччя
мовчки до розлуки готуючи свої тіла та обличчя
лежать без одягу немов в обладунках залізних
просто любов зносилася і вся в дірах наскрізних

просто життя вовняне поїдена міллю
просто життя бляшане посипано сіллю
просто кожне слово відгукнеться болем
і чорна жовч біліше хмарки що ходить небесним полем

***

Хочу дитину від дуче.
Бажаю дитину від фюрера.
Волію дитину від диявола.

Вічний інстинкт материнства.

***
Не пишайся дорога узбіччям,
осінь - яблуком мальовничим, ,
старець - тим, що смерть вже близька,
нема чим гордитися нам с тобою -
не пишайся, дівчинонько, худобою,
бо хтось скаже: дошка- та два соска.

Ангел літає над дахом- могилою,
не величайся, ангел, вищою Силою,
краще збудуй собі кругове гніздо.
Нехай під покрівлею живе довгожитель,
хай носить дідівський сталінський кітель,
вчить старовинний конспект від і до.

Ось вишневий садок розквітає, ,
бик сусідський, паркан ламає,
норовить топтати город.
Ось вам дяк, що засуджує здраво
кріпосне панське право.
Ось , пригноблений наш народ.

Ось Тацит, обіцяє Луцію
давньоримську злу революцію,
ось повсталий футбольний Спартак.
Ось - зеленії чоловічки.
А дошка та два соска йде до річки
голяка і купається так.