вірші українською

[borkhers]

Григорий Сковорода

"коликая слава ныне
зри на буйство в сей године"

бо яка ж то слава нині,
зри на зраду в Україні,
зри на вояків полеглих,
зри на нас, людей підлеглих,
зри на кріпаків в полоні,
зри на злодіїв в законі.
зри на розум наш в неволі,
на лани широкополі.

"о Израиль! Гидры звера
коль велика в оном мера"

коли міра невелика
володар вважай каліка
як почує слово враже
нічого тому не скаже
спить у шапці з бубенцями
не прийде ніяк до тями

"ныне скипетр и держава
утро вставши худа слава"

ой яка то в світі слава
непорядна та лукава
де підніжка де підстава
хоч нетверда та яскрава
зібрались до купи злидні
хоч важки а наші рідні

"пробождае сердце сквозе
руце связаны и нозе"

ой дзвонять мої кайдани,
ой шумлять мої майдани
спите вічним сном герої
розбігайтесь думи мої
по реальності шаленій
як по лучці по зеленій

Анти-суржик :)

Треба казати - "красуні", а він каже "красотки",
треба казати "тиждень", а він каже "нєдєля".
Професор рахує "проценти", а треба казати "відсотки",
Франко написав "скала", а потрібно - "скеля".
Ось така вже в нас доля, знову та знову,
слово російське як камінь на стежці рівній.
Не дає нам проходу, псує нашу мову.
Як будяки ті слова на Вкраїні рідній.
Озірнуся я, бідний - й всюди побачу
щось чуже, що сусід не прибрав за собою.
Ось на касі мені дають не решту, а "сдачу".
Ось йде піонер не з сурмою - він йде з трубою!
Розмовляєш російською, брате? Пакуй валізи.
Я повторюю це - постійно та вперто.
Та й мені до рота слово російське лізе,
бо й сам я російськомовний, якщо казати відверто.