вірші українською

* * *

Тягнуть Перуна, ох, тягнуть, чути гуркіт води.
Тече Дніпро. Перуна кидають головою туди.
Він пливе, що твоя колода, звернувши до хмар
косооке обличчя та золочений вус.
розпочинаючи рух.
Він і є колода, але зумів народ зберегти,
який чужинці греки прибрали до рук.
По головах греків, як посуху, се гряде Ісус.

Величезний хрест на пагорбі поперек бруса брус. .
Перун пливе вниз по течії у пітьмі.
Перун пливе, і ось що в нього на умі,
ось що у нього на поганому, на дерев'яному умі:

Хрест теж дерево. Дві колоди. Що людям вони?.
Дивуватися нічому. Ця країна ще з давнини
звикла вклонятися дереву, каменю. Грім
людей кидає в тремтіння, в жах.
Жах народить брехню.Брехня у всіх на вустах.
Кожну правду зіпсують жахом своїм.

Я був єлдак, що стирчить з висоти земної.
Дивись, Наступник, що вчинили зі мною.
Ти збережеш народ, як зберігав його я.
Але настане і черга Твоя , ох, настане і черга Твоя .

Перун пливе, і натовп невірних чад
дивляться з пагорбів, і кричать, кричать,
галасують з пагорбів і кричать: «Давай,
видибай, Перуне, Боже, давай, випливай!»

Перун пливе. Хмари пливуть над ним.
Перун випливає, Дніпро тече по вусам його золотим,
гримить на порогах, охоплює острови,
по яким  ходить хвилями ковдра висохлої трави.

verses

Иван Бунин 1916

они покидали усадьбы ибо не сладок
был сельский уклад особенно в зимние дни
без хозяев дома приходили в упадок
так со всеми случаются когда остаются одни

рассыхается мебель на иконах темнеют оклады
за пыльным стеклом лика не разглядеть
на кладбище родовом ржавеют кресты и ограды
ветер гуляет по саду как по спинам воловьим плеть

***
Что скажут люди? А ничего - будут молчать.

Ангел с небес снимает седьмую печать.
Харон через Лету плывет, отталкиваясь веслом.
На том берегу ходит Зверь со своим числом.

Но что скажут люди? Они, как всегда смолчат,
потому что Слово не вставишь в компьютерный чат.
Потому, что компьютер считает хуже, чем Зверь.
Снята седьмая печать - и о чем говорить теперь*