borkhers | вірші українською

* * *

Тягнуть Перуна, ох, тягнуть, чути гуркіт води.
Тече Дніпро. Перуна кидають головою туди.
Він пливе, що твоя колода, звернувши до хмар
косооке обличчя та золочений вус.
розпочинаючи рух.
Він і є колода, але зумів народ зберегти,
який чужинці греки прибрали до рук.
По головах греків, як посуху, се гряде Ісус.

Величезний хрест на пагорбі поперек бруса брус. .
Перун пливе вниз по течії у пітьмі.
Перун пливе, і ось що в нього на умі,
ось що у нього на поганому, на дерев'яному умі:

Хрест теж дерево. Дві колоди. Що людям вони?.
Дивуватися нічому. Ця країна ще з давнини
звикла вклонятися дереву, каменю. Грім
людей кидає в тремтіння, в жах.
Жах народить брехню.Брехня у всіх на вустах.
Кожну правду зіпсують жахом своїм.

Я був єлдак, що стирчить з висоти земної.
Дивись, Наступник, що вчинили зі мною.
Ти збережеш народ, як зберігав його я.
Але настане і черга Твоя , ох, настане і черга Твоя .

Перун пливе, і натовп невірних чад
дивляться з пагорбів, і кричать, кричать,
галасують з пагорбів і кричать: «Давай,
видибай, Перуне, Боже, давай, випливай!»

Перун пливе. Хмари пливуть над ним.
Перун випливає, Дніпро тече по вусам його золотим,
гримить на порогах, охоплює острови,
по яким ходить хвилями ковдра висохлої трави.