verses

***

По базару ходят сумчатые приматы.
Параллельны ряды мясные, фруктовые, овощные.
На прилавках бывают абрикосы, вишни, томаты.
Приматы бывают приезжие и коренные.

За приезжими нужно присматривать, чтоб не пустили корни,
не зацепились, не втиснулись, не заняли место на пляже.
Море теплое, мирное, милое: ни линкор, ни
эсминец его не тревожат. Сегодня даже

пассажирские катера не подходят к причалу,
не говоря о барках и турецких фелуках.
Склоняясь, хладея, как Пушкин писал, мы идем к началу.
Но летом, отогреваясь, забываем о смертных муках.

Коренные носят корни в штанах или под юбкой.
По первому требованию предъявляют друг другу.
Волшебный крепкий орешек прячется под скорлупкой.
Нищий тянет к прохожему прокаженную руку.

Куда-то исчезли Циля и Моня, Абрам и Сара,
товарищ Шапиро остался разве что в анекдотах.
Летом нет ничего лучше большого базара.
Коренные легко узнаются - никакого загара.
Приезжие люди блаженны, как личинки в медовых сотах.

вірші українською

***
хто безтілесний прозорий
крізь душу мою проходить
мертвий Він чи тільки хворий
ніхто Йому не перешкодить

не затримає біля хати
не ляже поперек шляху
неможна його стримати
як рукою вловити птаху

хто проходить крізь мою душу
хто великий від краю до краю
я відразу впізнати мушу
чому ж досі Його не впізнаю?

***
Сталіна не було. Була комп'ютерна зла програма.
Освенцима не було. Був комплект смугастих піжам.
Будь-який портрет володаря - позолочена рама,
наповнена фантазіями і страхами городян.

Будь-яка війна поміщається на площині телеекрану.
У жилах героїв тече червоний томатний сік.
В'язниць не було. Охоронцям виносили догану -
з дитячого пістолета стріляли у скроню - клік! .

Самогубства не було. Лише клацання тихе пістона.
Усі міста - декорації. Де ж актори? Де глядачі?.
Не буває тиші. Буває відсутність плачу і стогону.
Світ впав під машину часу. Заборонений він. Мовчи!.