borkhers | вірші українською

***
хто безтілесний прозорий
крізь душу мою проходить
мертвий Він чи тільки хворий
ніхто Йому не перешкодить

не затримає біля хати
не ляже поперек шляху
неможна його стримати
як рукою вловити птаху

хто проходить крізь мою душу
хто великий від краю до краю
я відразу впізнати мушу
чому ж досі Його не впізнаю?

***
Сталіна не було. Була комп'ютерна зла програма.
Освенцима не було. Був комплект смугастих піжам.
Будь-який портрет володаря - позолочена рама,
наповнена фантазіями і страхами городян.

Будь-яка війна поміщається на площині телеекрану.
У жилах героїв тече червоний томатний сік.
В'язниць не було. Охоронцям виносили догану -
з дитячого пістолета стріляли у скроню - клік! .

Самогубства не було. Лише клацання тихе пістона.
Усі міста - декорації. Де ж актори? Де глядачі?.
Не буває тиші. Буває відсутність плачу і стогону.
Світ впав під машину часу. Заборонений він. Мовчи!.