![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Aug. 26th, 2017
вірші українською
Aug. 26th, 2017 06:03 pm***
скажи ми, Боже, де та сила,
що по землі мене носила,
посеред мрій й жахливих снів,
в краї холопів та панів?
де муза та - стара й немила,
що в серці ми поклала спів?
мовчить, сховався десь за хмари,
так, місце злодія - на нари,
біля параши, - в табори,
життя - це гра, ще й гірше гри,
награвся? дочекався кари?
що ж стоїш мовчки? говори!
так, я між всіми - перший грішник,
я злиднів не забув колишніх,
і сьогоденної брехні
до смерті вистачить мені
Тобі ж навік - осанна у вишніх,
та нескінченні світлі дні.
***
Про те, що у кожного антисеміта
є свій улюблений єврей
здається, відомо всім.
Менш відомо, що у кожного єврея
є свій улюблений антисеміт.
Іноді це - взаємно,
але частіше - не збігається.
***
Взять извозчика за двугривенный. Отправиться на вокзал.
Взять билет до конечной станции. Названия городов
никогда не запоминались - хоть бы кто подсказал!
Но на перроне пусто. Ни людей, ни следов
погибшей цивилизации: окурков, обрывков газет...
Что еще оставляют люди, уезжая не зная куда?
Гудок паровоза - вопрос. Гудок паровоза - в ответ.
Так всегда при встрече здоровались поезда.
Там, откуда едешь, горе не стоит слез,
да и не вспомнить, чтоб кто-то особенно горевал...
Прошлого - как не бывало. Но извозчик, который вез
на вокзал за двугривенный, когда-то существовал.