Aug. 25th, 2017
БорисЯ думаю, что столкновение локальных исторических мифов и символов не менее опасно, чем религиозные войны. В ходе этих столкновений серое делится на белое и черное. Давно умершие персонажи, не играющие никакой роли в современном развитии, вдруг воскресают, преображаются, вселяются, подобно демонам в грешные души и ведут людей туда, куда бы им лучше не ходить. Писал же Юнг об одержимости архетипами.
Posted by Борис Херсонский on 25 Aug 2017, 04:01
вірші українською
Aug. 25th, 2017 10:34 amЧому мене забуваєш, мій Боже, ховаєш Своє лице?
Ті, хто зробив нам лихо, нас ненавидять саме за це.
Ненавидять свою ненависть, що зберігають в нас
з дитинства, коли бабусі водили нас в перший клас.
Водили за ручку до школи турбот та скорбот.
Ми йшли посеред військових та інших радянських істот.
Бабусі давно вже померли і виросли з тих малих
такі потвори-примари, що жахаються діти з них.
Чому Ти забув мене, Боже, невже ж тому
що ненависть ворогів несу з собою в пітьму?
Чому Ти обличчя Своє від мене сховав?
Невже ж тому, що я втратив любов, що Ти в моє серце поклав?
***
Козаки. Шаблі та гармати.
Ще в землю не вбралася кров.
На небі їм Пречиста Мати
свій надає святий Покров.
Покров. Ікона старовинна.
Їй триста років, а ціла!
Де та війна? Де та провина?
Пішла кудись, як не була.
І де та синагога в Жовкні?
На даху дерево росте.
Святий Покров дозріє в жовтні.
Турботи, жахи - це пусте.
Ось, живемо - пусті в пустелі.
Аж доки терпить небо всіх,
а хто від кулі, чи шрапнелі
загинув - невеликий гріх.
Хоч Бог заборонив вбивати,
дівчата люблять вояків.
Всіх вибачає Діва-Мати,
всіх - повсякчас, навік віків.
Inachis io
Четырехглазыми называли очкариков. Чаще -- заучек- девиц.
За очками глаза, в которых растерянность и тоска.
Интеллект - это да, конечно, но невыразительность лиц,
и фигуры как будто слеплены из песка.
То ли дело Inachis io, бабочка, ей четырех зениц
хватало на крыльях. Четыре павлиньих глазка
на бархатном красном фоне видишь издалека.
Где твой сачок, юннат, смышленый коллекционер?
В детстве забыл? Ну что же, печаль невелика:
бабочка будет свободна, подавая тебе пример.
Она глядит на тебя во все глаза, разумеется, в том
числе в четыре на крыльях, что позволяет мелькать
изображенью, как вечером в кинозале пустом
на экране мелькают кадры. Вся королевская рать
не сможет собрать насекомое из деталей складных,
не выточит этих усиков, не приладит чешуйчатых крыл.
Прекрасная вестница, исчадье миров иных!
Хорошо, что ее юннат своим сачком не накрыл.
Вот она села на веточку, сложила крылья и вмиг
исчезла - так невзрачна обратная сторона.
И ты впадаешь в детство, четырехглазый увалень-ученик.
И девочка четырехглазка - о как прекрасна она!
Стихи в оправе истории
Aug. 25th, 2017 10:53 pmСтихи в оправе историиПоэт Борис Херсонский о поэзии, войне, украинском языке.
Posted by Борис Херсонский on 25 Aug 2017, 19:53