вірші українською

[borkhers]

***
Чому мене забуваєш, мій Боже, ховаєш Своє лице?
Ті, хто зробив нам лихо, нас ненавидять саме за це.
Ненавидять свою ненависть, що зберігають в нас
з дитинства, коли бабусі водили нас в перший клас.
Водили за ручку до школи турбот та скорбот.
Ми йшли посеред військових та інших радянських істот.
Бабусі давно вже померли і виросли з тих малих
такі потвори-примари, що жахаються діти з них.
Чому Ти забув мене, Боже, невже ж тому
що ненависть ворогів несу з собою в пітьму?
Чому Ти обличчя Своє від мене сховав?
Невже ж тому, що я втратив любов, що Ти в моє серце поклав?

***
Козаки. Шаблі та гармати.
Ще в землю не вбралася кров.
На небі їм Пречиста Мати
свій надає святий Покров.

Покров. Ікона старовинна.
Їй триста років, а ціла!
Де та війна? Де та провина?
Пішла кудись, як не була.

І де та синагога в Жовкні?
На даху дерево росте.
Святий Покров дозріє в жовтні.
Турботи, жахи - це пусте.

Ось, живемо - пусті в пустелі.
Аж доки терпить небо всіх,
а хто від кулі, чи шрапнелі
загинув - невеликий гріх.

Хоч Бог заборонив вбивати,
дівчата люблять вояків.
Всіх вибачає Діва-Мати,
всіх - повсякчас, навік віків.