вірші українською
Dec. 19th, 2017 05:12 pm***
Священик возглашає - Радуйся, Миколо,
великий чудотворець! - акафіст до свята.
Каландар своє завершує коло.
Стоїть посеред хати ялинка строката.
Радуйся, Миколо! Радуйтеся діти,
що ж ти не смієшся, святий Миколо?
Він відповідає - а з чого мі радіти?
Подивитесь діти, що коється навколо!
Вони відповідають - бачимо, Миколо,
бачимо страждання, неправду та злидні!
бачимо пусте засніжене поле,
занедбана Вкраїна, засмучені рідні.
Бачимо й крадіїв, що йдуть на все готове,
пиятика, дівки, брехня на хабари.
І що їм ти, Миколо, що Різдво Христове?
Що ім загроза небесної кари?
Але ж радій, милий святий Миколає,
бо вже скоро всім нам йти до Віфлієму.
Там Немовля родиться, що смерть подолає,
й пом'яне усіх нас у Царствії Своєму.
Коляда
Куди йдете, царі? Разом чи окремо?
Разом ми йдемо до міста Віфлієму.
Бо там народиться великий цар Юдеї.
Не можем приховати новини тієї.
Янголи співайте, радійте усі люди,
від самого Бога вам Спасння буде.
Зірка нас веде - поспішайте з нами,
ми по всій землі мандруємо віками,
стоїмо, співаємо під каждою ялинкою,
люди, вклоніться перед тим Дитинкою,
бо Він є син Божий від Діви Марії,
дихання бидлятки Немовлятку гріє.
Слово Боже слова сказати ще не вміє.
Хай вихваляє Його дихання кожне,
бо хвалити Себе Немовлятко неспроможне.
Й ми себе не хвалим - що себе хвалити,
бо ми люди грішні, неслухняні діти,
жити, як треба, ніхто з нас не вміє.
Помилуй нас, Ісусе. Прости нас, Маріє.
***
Ніхто не побачив, я вийшов з власної шкіри,
як виходять до магазину з квартири,
стоять у черзі, беруть якусь ковбасу,
несуть додому. Що я додому несу?
Аж нічого. Чи, як казав Лао Цзи - порожнечу.
Я втік з власної шкіри - ніхто не побачив втечу.
Ніхто не затримав, ніхто не наздогнав,
Вартові мовчали - мабуть ловили гав.
Шкіра лежить на підлозі. Душа летить гола-боса
у порожнечу: збулася мрія даоса.
Припинилися думи, згасли усі почуття.
Я втік з власної шкіри. Починаю нове життя.
Священик возглашає - Радуйся, Миколо,
великий чудотворець! - акафіст до свята.
Каландар своє завершує коло.
Стоїть посеред хати ялинка строката.
Радуйся, Миколо! Радуйтеся діти,
що ж ти не смієшся, святий Миколо?
Він відповідає - а з чого мі радіти?
Подивитесь діти, що коється навколо!
Вони відповідають - бачимо, Миколо,
бачимо страждання, неправду та злидні!
бачимо пусте засніжене поле,
занедбана Вкраїна, засмучені рідні.
Бачимо й крадіїв, що йдуть на все готове,
пиятика, дівки, брехня на хабари.
І що їм ти, Миколо, що Різдво Христове?
Що ім загроза небесної кари?
Але ж радій, милий святий Миколає,
бо вже скоро всім нам йти до Віфлієму.
Там Немовля родиться, що смерть подолає,
й пом'яне усіх нас у Царствії Своєму.
Коляда
Куди йдете, царі? Разом чи окремо?
Разом ми йдемо до міста Віфлієму.
Бо там народиться великий цар Юдеї.
Не можем приховати новини тієї.
Янголи співайте, радійте усі люди,
від самого Бога вам Спасння буде.
Зірка нас веде - поспішайте з нами,
ми по всій землі мандруємо віками,
стоїмо, співаємо під каждою ялинкою,
люди, вклоніться перед тим Дитинкою,
бо Він є син Божий від Діви Марії,
дихання бидлятки Немовлятку гріє.
Слово Боже слова сказати ще не вміє.
Хай вихваляє Його дихання кожне,
бо хвалити Себе Немовлятко неспроможне.
Й ми себе не хвалим - що себе хвалити,
бо ми люди грішні, неслухняні діти,
жити, як треба, ніхто з нас не вміє.
Помилуй нас, Ісусе. Прости нас, Маріє.
***
Ніхто не побачив, я вийшов з власної шкіри,
як виходять до магазину з квартири,
стоять у черзі, беруть якусь ковбасу,
несуть додому. Що я додому несу?
Аж нічого. Чи, як казав Лао Цзи - порожнечу.
Я втік з власної шкіри - ніхто не побачив втечу.
Ніхто не затримав, ніхто не наздогнав,
Вартові мовчали - мабуть ловили гав.
Шкіра лежить на підлозі. Душа летить гола-боса
у порожнечу: збулася мрія даоса.
Припинилися думи, згасли усі почуття.
Я втік з власної шкіри. Починаю нове життя.