verses

***
встают кряхтя старики кто с нар кто с полатей
натягивают одежду прерываясь чтоб отдышаться
на их плечах тяжесть насмешек проклятий
груз новостей которые в мире вершатся
колесо современности и колесо истории вроде
одно и то же но столкновения катастрофы
зэки всегда в тюряге солдаты всегда в походе
поэты нижут на нитку стихотворные строфы
любители тирании и пасынки демократий
не сядут рядом в партере ни за какие коврижки
встают кряхтя старики кто с нар кто с полатей
натягивают одежду мучаясь от одышки

verses

***
до Нового Року пора притерпітися до погоди:
дощ зі снігом, в пропорції, що не виходить з моди
зимової Одеси, яка не є, а зима на дворі.
людина ковзає - травматолог стоїть на сторожі.
розвідник розгадує плани ворожі
інтелігент читає новітню книжку
злодій мріє про секс, як про вдалу крадіжку.
туляться один до одного будинки старі.

печі не діють - димоходи давно забиті.
люди думають про нащадків - предки давно забуті.
краєзнавець, що твій короїд, хід прогризає убік
в томах архівних, в звітах, в бухгалтерських папках.
сезон кабінетних досліджень в теплих халатах і тапках.
дівчатам можна до весни не думати про ганчірки.
темніє рано й замість Різдвяної зірки
на штучному супутнику до землі підбирається Новий Рік .

***
Грудень оточений марами.
Взимку все наче вмирає.
Зірка сховалась за хмарами.
Астролог шляху не знає.
Ні сансари немає, ні карми.
Вітаєм, святий Миколає!

Приходиш до нас с подарунками,
що нам з ними робити?
Покрите скло візерунками -
білі північні квіти.
Радують нас малюнками
наші малиї діти.

Малюнками - снігом, ялинками.
Йди до нас, Божіє Слово
Життя - як дорога з зупинками.
Одна з них - Різдво Христове.
З вогнями, з різдвяними ринками -
не депресуйте, панове.

Не депресуйте, будь ласка,
станьте в святкове коло.
Все розгладить Різдво, як праска.
Правда, святий Миколо?
Тривога спаде, як маска.
Спокій й тиша навколо.

Не лякай нас, Господи, карами.
Ми сами себе лякаєм.
Зірка сховалась за хмарами.
Ніч,а шляху до Тебе не знаєм.
Грудень оточений марами.
Ми їх розвіяти маєм.

****
чотири пари штанів над ними спідниця одна
пам'ятник катерині в одесі жезл в кулаці
символізує фалос чого не знали митці
кажуть люди під бронзовою спідницею видна
самі знаєте хто або що у цариці вона
розпустлива й розпушена й в неї немає дна, ,
вона має звички хижої риби в каламутній воді
як спіймає тебе за яйці що будеш казати тоді?

ще говорять що під спідницею на коханціі сидить
фаворит поганяє коханцем не відає що творить
солодкою звичкою найбільшої з владних блудниць
ціле місто чумне як повія й не поробиш ниць

що не входить у протиріччя із самою чумою
і холерою як таковою

все одне симпатичних щурів портових повки
сунуть усюди рожеві носи залюбки

є повір'я одного прекрасного дня
всі щури зрання
залізуть під ту ж спідницю в ту ж діру як би там є нора

якщо таке станеться те говорять не до добра

verses

Не спрашивай Айвазовского, что рисует - морской пейзаж.
Если нужно Пушкина вставить - его нарисует другой.
Парусник на горизонте, пустынный пляж,
прибрежные скалы - сюжет всегда под рукой.

Нелепо спрашивать Шишкина что он рисует - лес.
Всегда найдется коллега, чтоб медведей дорисовать.
Саврасов рисует церквушку на фоне весенних небес
и, конечно - грачей. А что еще рисовать?

Повторение - мать учения. Лишь то, что повторено,
что завязло в зубах, что набило оскомину всем -
останется в памяти, ибо то, что Господом сотворено
повторяется ежедневно - набор надоевших тем.

В конце концов, любой портрет - нос, уши и рот,
есть еще глаза, и они важнее всего.
Айвазовский рисует море. А Шишкин - наоборот
предпочитает лес. Больше в мире нет ничего.

Когда бы не Васнецов, мы не знали бы богатырей,
опять же Саврасов - всего важнее грачи.
Привет, Айвазовский и Тернер, певцы морей!
Привет, поэт, сиди и строки строчи.

Там будет сердце, любовь и кровь, на столе свеча,
Там будут морской пейзаж и дубрава, ангел и бес.
И если тебе повезет, то ты опишешь грача,
гнездящегося на березе, на фоне весенних небес.

вірші українською

Що робити з Катрею на Катеринінський площі?
Катря то, звісно, шльондра, й Вкраїну закабалила.
але ж скульптура то не святії мощі,
не військо вороже та не нечиста сила.

Стояла собі - хай стоіть і далі,
в оточенні фаворитів одесітам на згадку.
І що за жінка там на гранітному п'єдесталі -
ні ім'я, ні обличчя нічого не скажуть нащадку.

Це тільки тло на якому він селфі зробить,
загрузить у комп та ніколи не роздрукує.
Бо статуя не людина - вона нікого не гнобить.
Нехай над старою Катрею нова пісня вирує.

Ніхто цариці не скаже - ти наша мати,
ніхто не склонить коліна й не поцілує руку.
Ніхто черевички для Оксани не буде прохати,
й не пристосує дідька як засіб руху.

Ніхто не запросить ії, як красуню, на вечорниці,
ніхто танцювати не буде з нею та не потягне до ліжка.
Навіть Дюк на бульварі стоїть спиною до імператриці.
Хочеш - зроби світлинку. На роздруковку - знижка.

verses

Одесса, пятидесятые
(венок восьмистиший)

*
Соборка была без Собора. Базарная без базара.
Электричество отключали намного чаще, чем воду.
Анекдоты были сплошь о евреях - Абрам и Сара.
Битюг к молочному, напрягаясь, тащил подводу.

Трамваи ходили, кто-то висел на подножке.
Фикус в доме был популярнее прочих растений.
Рыбий жир принимал трижды по маленькой детской ложке.
Имена долговечнее людей и строений.

*
Имена долговечнее людей и строений.
В памяти пенсионеров гвозди старых названий,
фрагменты сказок и детских стихотворений,
ржавчина и грязца коммунальной ванной.

Идешь, семеня, по длинному коридору.
Над соседским чайником облако пара.
Во дворе десять кошек. Не прокормить эту свору.
Дневная жизнь ужаснее полуночного кошмара.

*
Дневная жизнь ужаснее полуночного кошмара.
Не то, что опаснее, скорее - однообразней.
От выпитого- дух перегара и стеклотара.
От жизни - сплетни, одна другой несуразней.

Кто с кем, когда, зачем, скрип кровати и стоны,
На железной лестнице не сосчитаешь ступеней.
Безносые кариатиды. Облупившиеся колонны.
Течение будней нелепее сновидений.

*
Течение будней нелепее сновидений.
Оторвешь страничку - прочитаешь на обороте
календарную хронику чьих-то смертей и рождений,
прочесть в газете статью - все равно, что увязнуть в болоте.

Это Одесса, детка, пятидесятые годы.
Частично разрушена и слегка неопрятна.
В старом порту швартуются трофейные теплоходы.
Чего-то недостает. В реальности - черные пятна.

*
Чего-то недостает. В реальности черные пятна.
Вроде чернильной кляксы в пожелтевшей тетради.
Хожу вдоль бульвара к Пушкину, туда и обратно.
Воронцовский дворец как зверь в чугунной ограде.

Львы стоят на колоннах. Ворота на цепь закрыты.
Лица с плакатов глядят пристальней, строже.
Сами живем не впроголодь. Были бы дети сыты.
Всматриваешься, вспоминаешь - ни на что не похоже!

*
Всматриваешься, вспоминаешь - ни на что не похоже!
Очередь в баню. Мама идет вдоль Привоза.
Ищем, где подешевле, поищем, находим все то же.
Вроде мир на земле, но в воздухе чувствуется угроза.

Что-то случилось в Венгрии. Где-то стреляли в рабочих.
Есть путевка в профкоме - почти бесплатна.
Бабушка вяжет. Котенок разматывает клубочек.
Речь ушедшего сбивчива и невнятна.

*
Речь ушедшего сбивчива и невнятна.
Или слух притупился, или язык изменился.
Но погода тепла и, говорят, благодатна,
И дух торговый кое-где сохранился.

Но спать пора. На окнах занавески свисают.
Тебя кладут в кроватку, словно на смертное ложе.
и волны памяти накатывают и угасают,
как гул толпы или шум листвы, что, впрочем, одно и то же.

*
***
Соборка была без Собора. Базарная без базара.
Имена долговечнее людей и строений.
Дневная жизнь ужаснее полуночного кошмара.
Течение будней нелепее сновидений.

Чего-то недостает. В реальности - черные пятна.
Всматриваешься, вспоминаешь - ни на что не похоже!
Речь ушедшего сбивчива и невнятна,
как гул толпы или шум листвы, что, впрочем, одно и то же.