verses

***
Хто? Як? Коли? - зруйнує Карфаген?
Як витравити в людях рабський ген,
що в них живе та дітям надається
у спадщину? Що виникне з руїн?
Та Карфаген живе. Й жорстокий господин
над нами, грішними, сміється.
Повзіть, комахи! - так міркує він.
Наш світ великий та міцна фортеця -
не зруйнувати вам фортецю ту.
Ви самі приповзете під п'яту.

Що відповім? Ні, краще вже мовчати.
На пагорбі стоїть Вітчизна-мати
понад Дніпром з погрозливим мечем,
Навіщо зброю ту в руці тримати?
Та й ми тулимся до плеча плечем,
війни тривалої засмучені солдати.

Я бачу вежі й стіни Кафагену.
Я чую регіт та брехню шалену,
ні розуму в мене, ні сил нема.
І все, що я говорю вам - дарма.
Що нам робити, громадяни Риму?
Без вогню, кажуть, не буває диму.

Стоїть Вітчизна мовчки, меч трима.

verses

***
трасса здоровья дыхание кеды и велосипед
там за деревьями море едва шевелится
по лужайке бежит овчарка взявшая след
ходят бегут и едут сплошь незнакомые лица
едва плетусь удивляюсь сколько здоровья вокруг
больше чем молодости где-то на два порядка
а где-то в квартирке лежит мой болезненный друг
вдвоем с меланхолией отдыхают после припадка
а я вдыхаю воздух морской вместе с тоской
а выдыхаю чистый воздух тоска внутри остается
едва шевелится внизу волна суеты мирской
банальных мыслей вода и пена ложный эмоций
по лужайке бежит овчарка взявшая след
я лезу в карман за "Примой" но достаю лекарство
ибо куренье на трассе здоровья приносит вред
а лекарство нам облегчает путь в небесное царство