З приводу повернення делегації РФ у ПАРЄ
Рік тому я написав у ФБ такий текст:
"Відверто з сумом скажу, що час працює не на Україну. Люди, які в дні Майдану підтримували нас, трохи втомилися. А може не втомилися, а їм стало нудно, бо не вистачає динамики. Страшно сказати - військові діі проти агресора тривають вже більш за чоторі роки (сьогодні за п'ять)! Й кінця-краю не видно.
Ядерна зброя у агресора, якому бракує здорового глузду, робить військове втручання країн НАТО у наші справи неможливим. Риторика на агрессора не діє - перевірено. Санкції їм, вибачаюся, до дупи. Вони роблять народ же більш одностайним. Чим гірше народу, тим більше він любить диктатора.
Масивна пропаганда зробила російськомовних емігрантів по всьому світу (за виключеннім інтелектуалів) п'ятою колоною РФ. Те, що Україна втратила свій шанс, не зорганізував інтернациональний ресурс російською мовою, але з українським контентом, помилка, за яку ми сплачуємо занадто високу ціну....
Діють так звані психологічні захисні механізми. Проекция, раціоналізація, реактивне утворення. Наша ситуація визиває в людях певний дискомфорт, тривогу. Треба якось пояснити собі, що ми сами винні у своїх проблемах. Інформація, яку сприймають люди - селективна, кожний обирає себе "надійний ресурс". Вербальна агресія виявляється ефективною зброєю.... Наші унутрішні проблеми видни усім. Якось так."
Більш тридцяти коментарів, у яких мене критикують за песимізм й намагаються мені, дурню, пояснити, що все буде добре, а я цього не бачу й не розумію.
Сьогодні я хотів аисловити свою точку зору на те, що Україна покинула ПАРЄ. А потім зрозумів, що знову буду тотально неправий.
Колись я жартував, що моя правота може бути визнана не раніш ніж за два роки після того, як моя точка зору була висловлена. Але ж ніколи - стогодні. Тому мовчу.
Рік тому я написав у ФБ такий текст:
"Відверто з сумом скажу, що час працює не на Україну. Люди, які в дні Майдану підтримували нас, трохи втомилися. А може не втомилися, а їм стало нудно, бо не вистачає динамики. Страшно сказати - військові діі проти агресора тривають вже більш за чоторі роки (сьогодні за п'ять)! Й кінця-краю не видно.
Ядерна зброя у агресора, якому бракує здорового глузду, робить військове втручання країн НАТО у наші справи неможливим. Риторика на агрессора не діє - перевірено. Санкції їм, вибачаюся, до дупи. Вони роблять народ же більш одностайним. Чим гірше народу, тим більше він любить диктатора.
Масивна пропаганда зробила російськомовних емігрантів по всьому світу (за виключеннім інтелектуалів) п'ятою колоною РФ. Те, що Україна втратила свій шанс, не зорганізував інтернациональний ресурс російською мовою, але з українським контентом, помилка, за яку ми сплачуємо занадто високу ціну....
Діють так звані психологічні захисні механізми. Проекция, раціоналізація, реактивне утворення. Наша ситуація визиває в людях певний дискомфорт, тривогу. Треба якось пояснити собі, що ми сами винні у своїх проблемах. Інформація, яку сприймають люди - селективна, кожний обирає себе "надійний ресурс". Вербальна агресія виявляється ефективною зброєю.... Наші унутрішні проблеми видни усім. Якось так."
Більш тридцяти коментарів, у яких мене критикують за песимізм й намагаються мені, дурню, пояснити, що все буде добре, а я цього не бачу й не розумію.
Сьогодні я хотів аисловити свою точку зору на те, що Україна покинула ПАРЄ. А потім зрозумів, що знову буду тотально неправий.
Колись я жартував, що моя правота може бути визнана не раніш ніж за два роки після того, як моя точка зору була висловлена. Але ж ніколи - стогодні. Тому мовчу.