verses

[borkhers]

Дерек Уолкотт

Темный август

Так много дождя, так много жизни, отечное небо
этого черного августа. Сестра моя, Солнце,
заперлась в желтой комнатке и не выходит оттуда.

Все валится в ад. Как чайник, горы вскипают,
разливаются реки, но и тогда
она не встанет с места, чтобы выключить дождь.

Она в своей комнатке. Перебирает старые вещи,
мои стихи, листая свои альбомы. Даже падение грома
подобное звуку бьющихся вдребезги тарелок,

ее не заставит выйти.
Знаешь ли ты, я люблю тебя, но безнадежен
в стремлении дождь унять? Но я учусь постепенно

любить эти темные дни, набрякшие влагой холмы,
воздух наполненный сплетничающими москитами,
и цедить целительную микстуру горечи.

так что когда ты явишься, о сестра моя,
раздвинув занавеси дождя,
с процветшими волосами и глазами прощения,

всё станет не так, как прежде, но окажется правдой
(ты видишь, сестра, мне не дадут любить
так, как хочу), ибо в этом случае

я научусь любить чёрные дни наравне с ясными,
черноту дождя, белизну холмов, хотя когда-то
я любил лишь тебя и мое счастье.



Темний серпень

Так багато дощу, так багато життя, набрякле небо
цього чорного серпня. Сестра моя, Сонце,
закрилася у жовтій кімнаті і не виходить звідти.

Все валиться в пекло. Як чайник, гори скипають,
розливаються річки, але і тоді
вона не встане з місця, щоб вимкнути дощ.

Вона у своїй кімнатці. Перебирає старі речі,
мої вірші, гортаючи свої альбоми. Навіть падіння грому
подібне звуку розбитих вщент тарілок,

її не змусить вийти.
Чи знаєш ти, я люблю тебе, але безнадійний
у прагненні дощ вгамувати? Але я вчусь поступово

любити ці темні дні, розпухлi вологою пагорби,
повітря наповнене москітами що плiткують,
і цідити цілющу мікстуру гіркоти.

так що коли ти з'явишся,о сестро моя,
розсунувши завіси дощу,
з проквiтлим волоссям і очима прощення,

все стане не так, як раніше, але виявиться правдою
(ти бачиш, сестро, вони мені не дадуть любити
так, як хочу), бо в цьому випадку

я навчуся любити чорні дні нарівні з ясними,
чорноту дощу, білизну пагорбів, хоча колись
я любив лише тебе і моє щастя.

(Переклад - серпень 2015)

Derek Walcott

Dark August

So much rain, so much life like the swollen sky
of this black August. My sister, the sun,
broods in her yellow room and won't come out.

Everything goes to hell; the mountains fume
like a kettle, rivers overrun; still,
she will not rise and turn off the rain.

She is in her room, fondling old things,
my poems, turning her album. Even if thunder falls
like a crash of plates from the sky,

she does not come out.
Don't you know I love you but am hopeless
at fixing the rain ? But I am learning slowly

to love the dark days, the steaming hills,
the air with gossiping mosquitoes,
and to sip the medicine of bitterness,

so that when you emerge, my sister,
parting the beads of the rain,
with your forehead of flowers and eyes of forgiveness,

all will not be as it was, but it will be true
(you see they will not let me love
as I want), because, my sister, then

I would have learnt to love black days like bright ones,
The black rain, the white hills, when once
I loved only my happiness and you.