вірші українською

[borkhers]

***
Ні, то не вірші, то плач новий Єремії.
Плаче пророк, зупинитися він не вміє.

Як самотньо сидить колись баготолюдна столиця,
як удовиця, чорна хустка, чорна сорочка, чорна спідниця.
Доньки згвалтовані, сини чи вбиті, чи вбігли.
Та небагато таких, що втікти від ворога встигли.
Знущаються з неї сусіди, сміються ій у обличчя.
Воля померла, попереду рабства сторіччя.

Сміються сусіди, кажуть, що вороги нас звільнили,
що Бог прогнівався на Ізраїль й лишив його сили.
Що ніч минула, що вітер приємний вранці,
що добре бачити, як землю топчуть паганці.
Що наші воїни - вбивці, розбійники та крадії,
що окупація - час нової надії.
То не вірші - то плач новий Єремії.

Так, Єреміє, я плачу удвох з тобою.
Літає над нами янгол з золотою трубою.
Сурмить труба, горює з нами та плаче.
А всі зраділи, зрадили, розум й сумління неначе.

Як колись у Берестечка трупом лягли козаки.
На синіх могилах червонії квітнуть маки.
Й гайворони з півночі клюють козакові очі.

Плаче пророк, зупинтись не може й не хоче.

А люди сміються - як гарно! Проломані брами,
солодко дивитися на зруйновані храми.
Старого ідола нам привезли з срібра та злата.
Приіхав кат - ми з квітами зустрічаємо ката.
Єреміє, невже ж не бачиш, що все добре та гарно,
не ридай, пророче, горюєш та плачеш марно.

Чого сидиш сумний попід Храмовою горою,
не бажаєш вбівці вклонитися як герою?

Ох, дайте спокій, люди, мені - я ридаю та плачу.
Я бачу сумне майбутнє, вас я зовсім не бачу.