borkhers | Перевод из Сергея Жадана

***

Она вернулась ближе к зиме, шмутье
летнее выменяв на обратный билет.
Дым портовый прятался в теплых карманах ее,
подобен розы сухим лепесткам был ее крови цвет.

И я листал ее книги в перце, корице, вине,
слушал, что она там плетет, не вникая в слова,
и как вырастают во тьме, вызревая на глубине
черен камень уголь,
зелено растенье трава.

Под тяжестью собственной солнце сжималось в ком,
а она рассыпала муку - все порошок убелил,
и каждый вечер ждала, что землю присыпет снежком,
но в отличие от нее, снег тогда не валил.

+ + +
Коли вона повернулась, ближче вже до зими,
всі свої літні речі вимінявши на квиток,
в теплих її кишенях ховались портові дими,
а кров мала колір висушених
трояндових пелюсток.

І я гортав її книги в перці, кориці й вині,
і слухав собі неуважно, як вона залива,
і як виростають у темряві, зріючи на глибині,
чорний камінь вугілля,
зелена рослина трава.

І сонце повільно скочувалось під тиском своєї ваги,
і вона розсипала борошно, мов дзвінкий порошок,
і чекала кожного вечора коли вже підуть сніги,
але сніг, на відміну від неї,
так тоді й не пішов.