verses

***
песня темного времени предрассветных часов
окна завешены двери заперты на засов
колышется дерево с дождем шумит в унисон
сна не бывает какой там сон

каждый в своем кругу перед всеми в долгу
в темном большом ноябре каждый в своей норе
ночь своя у меня ждет совместного дня
ждет забот трудовых как остаться в живых

как остаться с строю удержаться там где стою
устоять на ногах скорбь сдержать в берегах
там где сгущается тьма не нужно большого ума
там где дождь за окном не мечтают о мире ином

чайник стоит на огне кактус стоит на окне
стены под трафарет глядит со стены портрет
маятник взад вперед страх за грудки берет
дождь стучит о стекло хоть бы скорей рассвело

***
В свете видишь то, что положено. Во тьме - все, что захочешь,
или - чего боишься, но это почти все равно.
Пистолет в мечтах зарядишь или мысленно финку заточишь.
Луч света, белый экран, показывают кино.

Мальчик герой детектива. Или фильма о наших
партизанах в лесу. Или юных строителях ГЭС.
Есть порох в пороховницах Патроны есть в патронташах.
Спасибо товарищу Сталину. Слава КПСС!

Повысилась температура. Прививка болит под лопаткой.
Пробки перегорели. Горит-догорает свеча.
Коврик с тремя медведями висит над детской кроваткой.
Ходики ходят по времени, маятником стуча.

Вірші українською

***
Бережу твій сон, тому що бажав завжди
бути героєм твоїх сновидінь, що прийшов туди,
залучений несвідомою силою твоєї уяви,
не підвладний законам логіки, тяжіння, слави.
безмозкий - дарма, що сивий, як всі діди.

Сама розсуди - навіщо тобі здався похмурий дід,
у перспективі - старець, інвалід, дармоїд,
той, що собі під ніс чиїсь рядки бурмоче ,
проклинає молодість, покаятися в провинах не хоче,
забуває усе, що забувати не слід.

Краще бути примарою залученою в політ або біг,
чи двогорбим верблюдом, що у Ноїв ковчег проникнути ледве зміг,
або кентавром, шо топче зелені лучки Еллади,
трагічною тінню на тлі світової клоунади,
пушкінським Чорномором, що юність Людмили беріг.

Бо в сновидіннях твоіх, здається, в мене ще є
деякі шанси,так літо останнє тепло віддає,
й думок сумних броунівська штовханина
душу мутить, чорний кіт сидить біля тина,
й тремтить у грудях втомлене серце моє.

***

Приморське місто завжди - перевалочний пункт.
Спустошує трюми, повій морякам здає ,
сує в широкі роти діткам тропічний фрукт,
відправляє товар у столицю - але щось прилипне до рук.
Тому у кожного щось у кишені є.

Тому - липкість рук ( ніякого обману)- то є закон
роботи митної служби, прокурора і торгашів.
Просто перевантажують з трюму у товарний вагон,
проти богів торгівлі і прибутку не погрішив.

Тому - південний акцент і змішання мов,
тому навіть діти під вечір їдять банан чи ананас .
Тіла важкі, набряклі, у дітей. як у мами, немов -
худоба не порок, але худий не вхожий до нас

Тому - пишні булочки, хали і кренделі.
Тому підчеревок, окіст, ще й на хліб трохи ікри.
Тому море з'їдає землю - морю бракує землі
Тому по затоці ковзають білесенькі катери.

Тому, як у Пушкіна, гармати кожен вечір палять,
і шахісти сваряться, хоч рота їм кляпом закрий.
Тому повітряні змії легко над пляжем парять .
І лоток з морозивом котить вздовж бульвару старий.