вірші українською

З тієї пори вони не бачилися

1.

Він весь затрусився і почервонів
і, збиваючись на крик, сказав:
ніколи, ти чуєш, ніколи
не забувай, хто я, а хто ти.

2.
За чашкою чаю він сказав -
ти ж знаєш,
що я ніколи тебе не любив,
але все ж
ти дорога мені як пам'ять
про моє життя в Санкт Петербурзі

3

Якщо ти хочеш побачити мене,-
говорив він у трубку голосом автовідповідача, -
ти повинна зустріти мене
у моєї контори в годину закінчення мого робочого дня
і проводити мене до метро,
іншого часу у мене для тебе немає.

4

біля труни спільної подруги він говорив:
я не серджуся на тебе,
я не дзвоню тобі, тому що
ти мені стала нецікава.

Якщо хочеш давай зустрінемося
за чашкою кави,
і я поясню тобі це детальніше.

5.

Ти можеш зрозуміти,
що любов пройшла, зовсім пройшла,
але продовжувати жити зі мною,
тому що так зручніше нам обом? -
сказала вона.

Або ти не здатний зрозуміти навіть це?

6.

Та пішов ти на хер! - закричала вона
і запустила в нього
японською фарфоровою чашкою
кінця дев'ятнадцятого століття
з чудовим росписом..

***
назад, в лихоліття, в минуле,
пусте, нерухоме, поснуле,
де мати у черзі стоїть,
де час зупинився на мить.
згадаю портрети на стінах,
дітей на своїх уродинах...
трамвай за віконцем гримить.

дивлюсь у вікно - і не бачу.
сумую, але ж я не плачу,
бо сором хлопчиську сльоза.
повзе виноградна лоза,
повзе догори по будинку,
не маючи відпочинку,
і небо -- мов та бірюза.

назад в лихоліття дитяче -
кто плакати хоче - не плаче,
веселий - утримує сміх,
бо сміх як і сльози є гріх,
працюй над собою, ледаче,
тут все - аби як, чи "неначе",
тут вистачить лиха на всіх.

назад, у образи і мрії,
живиї бабусі старії,
що дбали про мене тоді,
в аквариумі у воді
живуть кольорові істоти,
не знаючи туги, скорботи,
і Маркса в його бороді.