verses

***
дети памяти скорби бессонницы стихотворные строки
темное смутное время не дождаться рассвета
отведено место отмерены поздние сроки
остановились часы и песенка спета
наши печали на приколе стоят на причале
наши немногие радости с нами играют в прятки
неизменно лишь Слово которое было в начале
но совсем иные слова наводят свои порядки
опустив носы к земле бежит голодная свора
четвероногих друзей беспородных ненужных
и слышны шаги ночного дозора
и тусклые фонари отражаются в черных лужах

(no subject)

Ще декілька речень про одеську літературу, написану в Москві славетними письменниками, народженими в Одесі.
Я залюбки читав іх у молоді роки. Ми розмовляли цітатами з Ільфа й Петрова й Бабеля. Багрицький був одним с моіх улюбленців. Але зараз, скажу відверто, я дивлюсь на літераторів з Одеси трохи інакше. Бо вони були майже усі (за виключенням Жаботинського й Катаєва останніх років його життя) талановитими, але радянськими письменниками. Може й занадто радянськими. Вони повязали своє життя й творчість з більшовистським режимом. Чомусь багато з них були близьки з карними органами. Бабель, наприклад, казав Надії Мандельштам, шо пьє виключно с чекістами. Що тягнуло іх до цієї клоаки?
Бажання безпечного життя (насправді - дуже небезпечного!), чи якийсь моральний дефіціт? Не знаю.
Але участь у вікнах Югроста й пряма участь у громадянській війні, багаторічна праця у радянській пресі, була значною частиною іх життя.