verses

***
Инквизиция просит граждан не ловить колдунов и ведьм,
не топтать их ногами, не рубить топорами, ведь
если власть над чумой и засухой отдаём колдунам,
говорить о Господней каре не приходится нам.
Ересь - тонкое дело, сложнее чем колдовство.
Без суда и следствия не понять ничего.
Дальше - дело за светской властью. Меч палача остер.
Но лучше простая удавка или костер.
Потому что пролитие крови не красит нас, христиан,
причастившихся кровью из страшных Христовых ран.

Но народ не слушает - ловит красавиц и страшных старух,
лупят ногами, пока они не испустят дух,
поднимают на вилы, на шее затягивают жгут,
запирают в сараях, поливают смолой и жгут.
Что народу до следствия, до пыток, признаний в том,
что спала красавица с чертом, который с рогами, хвостом,
копытом, трехпалой лапой, членом, как у осла,
с перечнем бед, которые красавица нам принесла.
Что народу до козней, которыми ж%д
оплетает верных, до того, как колдун ворожит?

Глас народа - глас Божий. А Божий народ
и без святой инквизиции управу на всех найдет.

вірші українською

Ода до двох Тарасів (один з них Тарас Федюк)

1
І виріс я на чужині,
і старію у перлині,
біля старій калюжі. Ні,
то не калюжа - кажуть - море,
яке колись було прозоре,
а зараз - чорне та брудне.
Але для мене - все одне.
чи понт воно, чи та таласса.
Зі мною зараз два Тараси,
все інше - марне, все -мине.

2.
Мені однаково, чи буду
я тут похований, чи ні.
Бо що мої останні дні -
осінні влітку, й навесні.
Вони сумні, але - ясні.
Я люблю дачну халабуду,
кохаю жінку - милу Люду,
життя минає як у сні.
На жаль тут не бракує бруду.

3

Живи велика Україно!
Тут не "берьозка і рябина",
ні - червоніє журавлина,
замість "берьозки" тут верба.
На місті радощів - журба
приймавє у обійми сина.
Тут за добою йде доба.
Народ тут мирний, незаможний,
на жаль, донині неспроможний
крадія скинути з горба.

4.

Мені однаково, чи місто
загине, взяте у намисто
перлин Кадора, чи його
майбутнє у руках Будови,
однаково - мені полови
такої вистачить на вік,
в Одесі вистачить калік,
яким мій розум - це дурниці.
Бо ми усі - "зальотні птиці"
Всі повтікали - я не втік.

5.
Новітний суржик в серці зріє,
і серденько інфарктне мліє,
і руки старії тремтять,
і калічні слова літять,
і зупунитись вірш не вміє,
тече безглузда низка дум,
в нейронах - електричний струм.
Тікай від мене, марна мріє!
Минає літо. Президент
тебе перетворить у щент.

6.

О Чорне море! О народе!
Безсмертний податковий коде!
Війна, що ще триває десь,
в старовину казали "днесь
та нині й присно на навіки".
Дістав Вакула черевики
своій Оксані. Катерина
у краплі жовтого бурштина.
Я був колись да вийшов весь.
І доля наша триєдина:
надія, зрада, і мерці
зустрінуть нас наприкінці.

verses

Если рука железная, если сердце стальное,
уже все равно из чего сделано все остальное.