verses

День смерти Пушкина

1.
И что еще? нет правды на земле,
но правды нет и выше, ни в Кремле,
ни на Дворцовой площади, ни даже -
признаться невозможно - в Эрмитаже.
Весь мир - во зле. Святая Русь - во зле.
Пропал весь мир. Не помнит о пропаже
поэт с довольством тайным на челе.

2.

Привет тебе, курчавый эфиоп,
негодник, протоптавший столько троп
в лесу непроходимом русской речи!
Я помню наслажденье первой встречи
с твоим стихом. Я - грустный землекоп.
Ученику не превзойти Предтечи.
В твой нежный след не направляю стоп.

3.

И что еще? Подай мне шлем, Иван!
Да нет, не этот, а другой, болван!
Пробит насквозь. Испорчен. Не годится
для битвы и турнира. Чем гордиться
победой, лучше лягу на диван.
Как скучно при дворе в шуты рядиться.
Иван! Подай бутылку и стакан!

4.

И что еще? Вина ни капли нет.
В отсутствие вина грустит поэт.
Спокойствия душа не сохранила.
Но - благо - есть бумага и чернила.
Ночная мгла И невечерний свет.
И вечный бой. И братская могила,
в которой для поэта места нет.

5.

Погибель. Вот - естественная цель.
Легко достигнуть. Например, дуэль
с французишкой, бретером иноземным,
непоправимо пошлым и никчемным,
однако - затащил жену в постель.
Страсть оказалась морем подъяремным.
Увы, корабль любовный сел на мель.

6.

Куда ж нам плыть? В объятия зимы?
От зимних холодов устали мы.
Краснеют щеки и синеют губы.
Метет метель. Дымят печные трубы.
Стоит страна. Она страшней тюрьмы.
Но каторжные песни людям любы.
Свободы вкус не слаще рабской тьмы.

вірші українською

Великий канон Андрія Критського. Піснь третя

Ірмос

Ісусе святий та праведний, Церкву Свою утверди
на непорушному камені заповідей - сьогодні і назавжди.

Помилуй мене Боже, помилуй мене!

Вогнем землю Содомську Господь оросив,
беззаконня людське, як суху траву, попалив!

Помилуй мене Боже, помилуй мене!

Ховайся, душе, як Лот колись серед гор!
Спасайся, душе моя, біжи у Сігор!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Біжи, ховайся, душе, від вогню, що Бог наслав,
бо чаша наповнена й час помсти настав!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Не дай мені, грішному, Спасе, загинути у вогні,
так, я згрішив, сповідаюсь, прости й відпусти мені.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Згрішив я один перед Тобою, згрішив більше за всіх,
але не відкинь мене, Христе Спасе, за великий мій гріх!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Ягня я заблукане! Пастир Добрий, мене знайди,
в стадо Своє поверни, до спасіння мене приведи!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Ти солодкий, Ісусе! Ти сотворитель мій!
Тобою я оправдаюся по милості рясній Твоій!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

В Тобі, Переможче смерті, знайшов я джерело життя.
Згрішив я, Боже, але очисти мене в день мого каяття!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Наслідував я нечестивим, що жили при Ної, Ісусе,
наслідував й кару їх - в день потопа я не спасуся!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Хаму, батькоглумителю, о душе ти наслудівала, й більш того.
Не вкрила ти сорому ближнього, відвернувши лице від нього!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Втікай, о душе, від Содому, від Гомори втікай!
Вогню гріха попалити себе не дай!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Помилуй, Боже, коли прийдеш з ангелами в час Суду.
Хай прощення гріхів і спасіння я, грішний, знайду!

Помилуй мене Боже, помилуй мене!

Благословення Симового не обрала ти взагалі
ні Яфетого спадку на обетованій тобі землі

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Як із гріха, поспішай душе, з Харану, бо сгинеш там,
поспішай до землі спасіння, як праотець Авраам!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Ти чула про Авраама, що землю батьків залишив,
рішучею будь, бо є в чоловіка надія, доки він жив.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Ангелів під Мамврійським дубом пригощав Авраам й тому
обітниця Божа була нагородою за благочестя йому .

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Як рабині нащадок вигнан був Ізмаїл, о душе - дивись,
щоб не була ти вигана за гріхи, як Ізмаїл колись!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас!

Захопили, Маріє, мене бурі гріхів, та провин,
спаси мене, мати, щоб в каятті прийняв мене Божий Син!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Єгиптянці Агарі уподобилась ти, душе, що рабою була.
Ти стала рабою свавілля й Ізмаїлу-гордині життя дала.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Ти бачила драбину Якова з землі - до Божої висоти,
але сходження-благочестя на жаль не обрала ти!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Наслідуй Мелхиседека священика та царя, якого ми
вважаємо подобою до Христа у світі проміж людьми.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Плач зі стогіном, о душе! Плач, доки я жив,
доки брами світлиці Господь не зачинив!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Не наслідуй Лотовій жінці, не стань стовпом соляним!
Не звертайся назад до Содому, у Сігорі простися з ним!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Не відкидай, Владико, тих, хто співає Тобі хвалу!
Не кидай тих, хто просить, у пекельну імлу!

Слава Отцу й Сину й Святому Духові!

Тройце проста та безпочаткова, яку оспівуємо в Однині,
спаси всіх вірних й Спасіння подай мені!

Й нині й повсякчас й на віки віків!

Безпочаткового Сина ти, Богородице, родила.
Й рождаючи та годуючи Дівою пребула!

вірші українською

Канон Андрія Критського. Піснь четверта

Ірмос

Почув пророк при Пришестя Твоє святе,
й жах охопив його як дізнався про те,
що хочеш від Діви родитися,
й чоловікам явитися,
й сказав пророк: Господи, Боже мій!
Почув я звістку про Тебе й здригнувся. Слава Силі Твоій!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Діл Своіх не попиши, не відкидай мене пріч,
як відкидають люди зіпсовану річ,
хоч єдин я сгрішив тобі, Правосудне, сгрішив більше всіх,
але силою Ти Своєю вибачаєш усякий гріх.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Наближається смерть, о душе, наближається, але не дбаєш ти!
Час скорочується, душе, ти живеш посеред марноти.
Не готуєшся, пробудись, бо вже близько Суддя!
Як сон, як цвіт минає твоє життя!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Пробудись, о душе моя! Замислись, що накоїла ти?
Всі гріхи твої перед очами постав й сльози пролій!
Звернись до Христа, благай Його: Попусти!
Хай очистить Він тебе у благодаті своій!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Усі гріхи, ганебні діяння, усяке зло я створив
ділом, словом, думкою, наміром я сгрішив.
у гріхах своїх я перевершив усіх
Де сьози знайду, щоб гідно оплакати їх?

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Тому й засудила мене совість моя назавжди.
Бо жива ще вона, й жорстокі її суди.
Судде, Визволителю й Провидче, визволи та спаси,
помилуй того, хто зло створив у короткі життеві часи!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Драбина, що бачив Яків, ясний доказ тому,
що можливе сходження по діянням та по уму.
Хочиш жити ділами та розумом, як патріарх колись,
у спогляданні та мудрості обновись!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Спекоту й мороз виносив патріарх, й непосильну працю зізнав.,
Й нагороду взяв - двух жінок - не марно він працював!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Ці дві жінки - діяння та розум. Тут - глибина:
Діяння - то Лія багатодітна, розум - Рахіль бо праці потребувала вона.
То ж без праці ні споглядання, ні розуму ні діянь
не здобудеш, душе моя, то ж в каятті повстань!

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!